Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

неділя, 13 січня 2013 р.

Новий рік і його значення для християн


В одному з Псалмів святий пророк Давид, звертаючись до Бога, вигукує: “Ти добром Своїм рік вкороновуєш” (Пс. 64, 12). Іншими словами, Господь благословляє «вінець року». Ця глибока думка Псалма підкреслює циклічність нашого часу, його спіралеподібну спрямованість у майбутнє. Про це постійно свідчить Богослужіння своїм добовим, тижневим і річним колом чинопослідування. Цей вислів псалмоспівця неодноразово використовується в службі Нового року і в молебні на Новий рік. Таким чином, починаючи новий виток часу, Свята Церква розглядає його як добро Боже і просить у Господа нових милостей на наступний рік.

Новий рік – це точка відліку часу, освяченого християнськими святами, пам’яттю святих, а також молитвою до них. І свято Новоліття є початком Православного Месяцеслова. Початок часу заклав Сам Бог, перебуваючи поза часом, коли Він створив цей видимий світ. З цього моменту почався відлік часу.

Візантійська ера, принесена до нас після Хрещення Руси, вела відлік від створення світу, а Новий рік відзначався першого березня. Першим дванадесятих свят тоді було свято Благовіщення, тропар якого починався словами: “Нині спасіння нашого початок …” В кінці XV століття Новий рік був перенесений на перше вересня. І понині щороку в цей день у православних храмах звершується служба

Новий рік і його значення для християн
З початку XVІІ століття святкування Нового року було перенесено на перше січня. Так з’явився у нас світський Новий рік, який відзначається, як і в більшості світу, в січні. Але оскільки у нас був Юліанський календар, а на Заході з 1582 року – Григоріанський, то наш світський Новий рік “запізнювався”. “Наздогнали” ми Захід тільки після після скасування «старого стилю». В результаті цього Православне Різдво Христове опинилося після свята цивільного Нового року. Більше того, сам цивільний Новий рік припав на свято святого мученика Воніфатія († 290).

У віруючому середовищі з’явилося тоді таке поняття, як “старий Новий рік”, коли замість “радянського” Нового року він святкувався тринадцять днів по тому. Поняття “старий-новий рік” звучить приблизно як “холодний-гарячий” чай. Постає питання: яким має бути ставлення віруючої людини до громадянського Нового року? Відповідь проста: як і до всіх інших цивільних свят, які до того ж не дублюються за старим стилем. Ставлення до свят показує суттєву різницю між віруючою людиною і невіруючою. Віруючий використовує будь-який привід, щоб помолитися, той – щоб повеселитися. Тому ми здійснюємо в переддень Нового року молебень, наголошуючи на важливості молитви у житті християн і всього суспільства.

Можна говорити про три види шанування святих. Перше – це тезоімените шанування, коли ми святкуємо пам’ять своїх небесних заступників. Ми шануємо також святих, у дні пам’яті яких відбувалися знаменні події нашого життя. Врешті, ми звертаємося до святих, які є покровителями тих чи інших видів нашої діяльності або мають благодать від Бога допомагати нам у певних випадках і бідах. До святого мученика Воніфатія звертаються з проханням позбавити від пияцтва. “Посилене святкування” Нового року в день його пам’яті є ніби антившановуванням цього святого мученика. Таким чином, замість того, щоб молитися цьому святому за позбавлення від поширеної в нашому суспільстві пристрасті, ми додаємо олії у вогонь.

Зустрічаючи Новий рік, ми оглядаємося назад і бачимо, що серед нас когось вже немає – вони відійшли у блаженну вічність. У силу цього Новий рік – це свято, коли доводиться розмірковувати про майбутнє, про себе, про своє призначення, про безсмертя. Щаслива людина, якщо вона перебуває тепер з Богом – їй легше здійснити земний шлях, і кожний Новий рік наближає його до Вічності.