Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

вівторок, 1 січня 2013 р.

У РПЦ підбили підсумки 2012 року

Підводячи підсумки року, що минає, глава синодального Відділу зовнішніх церковних зв`язків митрополит Волоколамський Іларіон розповів, яку подію в житті Церкви він вважає однією з головних, розповів про заплановані на 2013 рік поїздки патріарха Кирила, про завдання нової міжвідомчої робочої групи з викладання теології у вишах. Ваше Високопреосвященство, яку подію в житті Церкви у 2012 році Ви вважаєте найбільш резонансною, значущою і помітною?

Можливо, моя відповідь Вас здивує, але я вважаю найбільш значущою подією в житті Церкви не виступ богохульниць у храмі Христа Спасителя і не інші нібито «резонансні» події, про які стільки говорили і писали в ЗМІ. Думаю, було багато подій справді історичної значимості, котрі були обійдені увагою преси.

Однією з них став візит Святішого патріарха Московського і всієї Русі Кирила до Польщі, що відбувся в серпні 2012 року. Історичним він був уже в силу тієї обставини, що став першим в історії візитом предстоятеля Руської православної церкви до цієї країни. Крім того, відвідуючи Польщу, Святіший патріарх уперше після свого обрання побував у країні з переважаючим католицьким населенням. Тому зрозуміло, що зустрічі з керівництвом Римо-Католицької церкви в Польщі мали особливе значення.

Центральною подією цих зустрічей стало підписання 17 серпня Святішим Патріархом Кирилом та головою Польської єпископської конференції архієпископом Юзефом Михаликом «Спільного послання народам Росії і Польщі», що закликає до зцілення історичної пам`яті та примирення двох братніх народів. Величезне значення цього послання в тому, що воно виходить від двох Церков, що протягом століть формували національну ідентичність та культуру російського і польського народів. У ході візиту обома сторонами неодноразово підкреслювалося, що без примирення і зближення між Церквами неможливо досягти примирення між народами, що пізнали в минулому взаємну недовіру і ворожнечу. Таким чином, прийняття спільного послання – це важливий крок на шляху до подолання політичних і міжнаціональних суперечностей і встановленню тривалого миру.

Митрополит Іларіон (Алфєєв)
Цей документ отримав одностайне схвалення з боку польського католицького єпископату та Священного Синоду Руської православної церкви, а також викликав широкий міжнародний резонанс. Високу оцінку спільному посланню дали Блаженніший митрополит Варшавський і всієї Польщі Савва, папа Римський Бенедикт XVI та інші ієрархи Римо-Католицької церкви.

9 вересня 2012 року спільне послання було зачитано в усіх католицьких храмах Польщі. Того ж дня воно було оприлюднене за Божественною літургією, звершеною Святішим патріархом у кафедральному храмі Христа Спасителя в Москві. Текст послання був поширений церковними засобами масової інформації, а його оприлюднення в храмі Христа Спасителя отримало широке висвітлення в російських і зарубіжних ЗМІ.

Священний Синод Руської православної церкви на засіданні 4 жовтня відзначив особливе історичне значення цієї події, яка заклала основу для діалогу і співдіяння між народами Росії та Польщі, а також для взаємодії Руської православної церкви та Римо-Католицької церкви в Польщі в галузі захисту традиційних християнських цінностей на європейському континенті.

Розкажіть, будь ласка, про поїздки патріарха Кирила, які заплановані на 2013 рік.

На початку червня патріарх планує відвідати Грецію. Візит в межі Елладської православної церкви стане відповіддю на відвідування Росії в 2012 році архієпископом Афінським і всієї Еллади Ієронімом. У ході цієї поїздки предстоятель збирається зробити і паломницьке відвідування Святої гори Афон.

Продовжаться поїздки Святішого патріарха в єпархії Руської православної церкви, в тому числі – розташовані за межами Росії, а також – у самоврядні Церкви в складі Московського патріархату. Багато країн, що входять до його канонічної території, предстоятель уже відвідав, але після обрання на патріарший престол ще не був, наприклад, у Прибалтиці. Наприкінці червня Святіший патріарх має намір відвідати Естонію, де віруючі самокерованої Естонської апостольської церкви Московського патріархату давно вже з нетерпінням чекають свого первосвятителя.

За сформованою вже традицією, предстоятель нашої Церкви відзначить день пам`яті святого рівноапостольного князя Володимира в Києві, біля колиски Хрещення Русі.

Є плани і інших поїздок, але їхні дати наразі підлягають уточненню.

Владико, Ви неодноразово звертали увагу міжнародного співтовариства на проблеми християнського населення в Сирії. Чи змінюється ситуація на краще? Скільки сьогодні в країні християн?

Християн у Сирії близько десяти відсотків: серед них – православні, греко-католики (мелхіти), мароніти, сиро-яковіти, вірмени, ассирійці, є певне число протестантів. Із початком антиурядових виступів у Сирії становище християн у країні різко погіршилося. Слід визнати, що серед так званих «борців за демократичні перетворення», які одержують фінансове підживлення від країн Заходу, чимало релігійних екстремістів, які виступають за повне вигнання християн з Близького Сходу. У тих містах і регіонах, де радикальні ісламісти беруть контроль, християни піддаються жорстоким переслідуванням і фізичному винищенню.

З початком заворушень почастішали випадки викрадення християн з метою отримання викупу, як правило, вельми великого. Відбувалися напади на християнські храми, було вбито кілька священиків. Християн виганяють зі своїх будинків, їх примушують до масового виходу з тих земель, де вони жили протягом століть, їм відрізають голови.

І все це відбувається за схвалення західних політиків і засобів масової інформації. На жаль, найбільші західні ЗМІ найчастіше виступають на боці повстанців, представляючи їх героями, які борються з ненависним тираном, при цьому закриваючи очі на гоніння, яким піддаються християни та інші релігійні меншини в Сирії. Російська православна церква неодноразово заявляла про свою солідарність з гнаними братами і сестрами. І вона завжди підноситиме свій голос на їх захист.

На останньому засіданні Священного Синоду була створена міжвідомча робоча група з викладання теології у вишах. Ви її очолили. У чому основне завдання цієї робочої групи і з якою метою вона була створена?

Міжвідомча координаційна група з викладання теології у вишах була створена рішенням Священного Синоду за підсумками патріаршої наради «Теологія у вишах: взаємодія Церкви, держави і суспільства», що відбулася 28–29 листопада. У своєму виступі на нараді Святіший патріарх підбив підсумки розвитку теологічної освіти за останні роки, вказав на існуючі проблеми і позначив шляхи їх вирішення. Пропозицію щодо створення відповідної міжвідомчої координаційної групи було висунуто учасниками наради, і вона увійшла в його підсумковий документ. Головне її завдання – саме координаційне. Викладання теології у нас має різні організаційно-правові форми: це традиційні духовні школи, новостворені вищі православні навчальні заклади – університети, інститути, а також теологічні підрозділи державних вишів – кафедри, відділення, факультети. Однак зміст викладання скрізь один і той же, і цей зміст перебуває у сфері відповідальності Церкви.

Наше завдання в тому, щоб забезпечити погодження і взаємну підтримку діяльності всіх теологічних освітніх структур, налагодити обмін досвідом, навчальними і методичними матеріалами, можливо, і викладачами. У кінцевому рахунку, це повинна бути єдина система, про що говорив на нараді Святіший патріарх. Для створення такої системи необхідно, щоб до справи підтримки та розвитку теологічної освіти підключилися єпархіальні церковні структури в тих містах, де існують навчально-богословські підрозділи.

Інший напрямок діяльності міжвідомчої координаційної групи пов`язаний із розвитком церковно-державного і церковно-громадського партнерства у сфері теологічної освіти. Тут кілька проблем. Перша – це непроясненість у нашому суспільстві поняття про світськість держави і світський характер освіти, включаючи питання про форми і методи присутності теології та релігійної думки в освітньому просторі. Ми наполягаємо на тому, що світськість не означає антирелігійність, а тому релігія може і має бути присутня у суспільному просторі, відповідаючи на потреби і запити багатьох членів суспільства. Це стосується і системи освіти. Однак не всі представники держави і суспільства поділяють це розуміння. Необхідна відкрита і аргументована суспільна дискусія.

Друга проблема – це нерозвиненість нормативної бази. Зараз і у світських за своїм організаційно-правовим статусом вишах, і в багатьох церковних школах викладання богослов’я ведеться за загальним державним стандартом, що дозволяє випускникам мати диплом загального зразка. У той же час «теологія» досі не внесена в номенклатуру спеціальностей наукових працівників Російської Федерації, а значить, – теологічні наукові ступені державою не визнаються, за винятком отриманих у деяких зарубіжних вузах. Наприклад, мій докторський ступінь, отриманий в Оксфордському університеті, сьогодні автоматично визнається російською державою, а от вітчизняний кандидатський ступінь з богослов’я, отриманий в Московській духовній академії, не визнається. І дипломи інших духовних шкіл не визнаються державою, тож, по суті, вся система духовної освіти у нас як і раніше перебуває у штучно створеному гетто, незважаючи на наявність визнаного державою стандарту. Ми повинні спільними зусиллями рухатися до вирішення цієї проблеми, що утруднює розвиток і богословської науки, і освіти.

Офіційний сайт РПЦ