Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

пʼятниця, 4 січня 2013 р.

4 січня - Святої Анастасії Узорішительниці

Свята великомучениці Анастасія Узорішительниця (+ бл. 304) постраждала під час правління римського імператора Діоклетіана (284-305). Народилася в Римі, в родині сенатора Претекстата. Батько був язичник, мати Фавста - таємна християнка, яка доручила виховання маленької дівчинки відомому своєю вченістю святому Хрисогона (+ бл. 304 р.; пам'ять 22 грудня). Хрисогон навчав Анастасію Священному Писанню і виконанню закону Божого. По закінченні навчання про Анастасію говорили, як про мудру і прекрасну діву. Після смерті матері, не рахуючись з бажанням дочки, батько видав її заміж за язичника Помплія. Щоб не порушити обітницю дівоцтва і уникнути подружнього ложа, Анастасія постійно посилалася на невиліковну хворобу і зберігала чистоту. 

У в'язницях Риму в той час перебувало багато ув'язнених християн. У одязі біднячки свята таємно відвідувала в'язнів, - умивала і годувала хворих нездатних рухатися, перев'язувала рани, втішала всіх, хто цього потребував . Її вчитель і наставник два роки нудився в ув'язненні. Зустрічаючись із ним, вона назидал його довготерпінням і відданістю Спасителю. Чоловік святої Анастасії, Помплій, дізнавшись про це, жорстоко побив її, закрив у окремій кімнаті, а біля дверей поставив варту. Свята тужила, що позбулася можливості допомагати християнам. Після смерті батька Анастасії Помплій, щоб заволодіти багатим спадком, постійно катував дружину. Свята писала своєму вчителеві: «Чоловік мій ... мучить мене, як противницю його язичницької віри, у настільки тяжкому ув'язненні, що мені нічого не залишається, як тільки, віддавши дух Господу, впасти мертвою ». У відповідному листі святий Хрисогон втішав мученицю: «Світлу завжди передує темрява, і після хвороби часто повертається здоров'я, і після смерті обіцяне нам життя». І передбачив швидку смерть її чоловіка. Через деякий час Помплія призначили послом до перського царя. По дорозі до Персії він потонув під час бурі, що несподівано почалась. 

Тепер свята знову могла відвідувати християн, що мучилися в темницях. Отриманий спадок вона витрачала на одяг, їжу та ліки для хворих. Святого Хрисогона відправили в Аквилею (місто у верхній Італії) на суд до імператора Діоклітіана, - Анастасія пішла за своїм учителем. Тіло святого Хрисогона після його мученицької кончини, по Божественному одкровенню, було приховано пресвітером Зоїлом. Через 30 днів після смерті святої Хрисогону з'явився Зоїл і передбачив про близьку кончину трьох юних християнок, що жили недалеко, - Агапіт, Хіоні та Ірини (304; пам'ять 16 квітня). І повелів послати до них святу Анастасію. 

Таке видіння було і святій Анастасії . Вона пішла до пресвітера, помолилася біля мощей святого Хрисогона, потім у духовній бесіді зміцнила мужність трьох дів перед майбутніми їм тортурами. Після кончини мучениць, вона сама поховала їх тіла. Свята Анастасія стала мандрувати, щоб скрізь, де тільки можна, служити християнам, що були кинуті в темниці. Так вона отримала дар зцілення. Працями і словами втіхи свята Анастасія полегшувала страждання багатьох людей, турботою про тіла й душі стражденних визволяла їх від уз відчаю, страху і безпорадності, тому і названа Узорішительниці – тією, що визволяє від уз, кайданів. 

 У Македонії свята познайомилася з молодою вдовою-християнкою Феодотією, яка допомагала їй в благочестивих трудах. Коли стало відомо, що Анастасія - християнка, її взяли під варту і відвели до імператора Діоклітіана. Розпитавши Анастасію, Діоклітіан дізнався, що вона всі свої кошти витратила на допомогу нужденним, а золоті, срібні та мідні статуетки перелила на гроші і годувала багатьох голодних, одягала нагих, допомагала немічним. Імператор наказав відвести святу до верховного жерця Ульпіана, щоб той схилив її до жертви язичницьким богам або піддав жорстокій страті. Жрець запропонував святій Анастасії зробити вибір між багатими дарами і знаряддями тортур, покладеними з двох сторін біля неї. Свята не вагаючись вказала на знаряддя тортур: «Оточена цими предметами, я стану ще милішою жаданому моєму Жениху - Христу ...» 

Перш, ніж піддати святу Анастасію тортурам, Ульпіан вирішив осквернити її. Але, як тільки доторкнувся до неї, осліп, страшний біль стиснула йому голову, і через деякий час він помер. Свята Анастасія опинилася на волі і разом з Феодотією продовжувала служити в'язням. Незабаром свята Феодотія і три її сини були віддані мученицької смерті від Анфіпата (начальника області) Микити в їх рідному місті Нікеї (бл. 304; пам'ять 29 липня і 22 грудня). Святу Анастасію вдруге кинули в темницю і 60 днів катували голодом. Щоночі мучениці являлась свята Феодотія, підтримувала та зміцнювала в терпінні. Бачачи, що голод не заподіяв святій шкоди, ігемон Іллірії наказав утопити її разом з засудженими злочинцями, серед яких був і гнаний за віру християн Евтіхіан (бл. 304; пам'ять 22 грудня). 

Печерська ікона Божої Матері з вмч. Микитою і вмц. Анастасією Узорішительницею
Воїни посадили в'язнів на корабель і вийшли у відкрите море. Далеко від берега вони пересіли в човен, а в кораблі зробили кілька пробоїн, щоб він затонув. Судно стало занурюватися у воду, але в'язні побачили мученицю Теодотію, яка управляла вітрилами і направляла корабель до берега. 120 людей, вражені чудом, увірували в Христа - святі Анастасія та Евтіхіан хрестили їх. Дізнавшись про те, що трапилося, ігемон наказав стратити всіх новохрещених. Святу Анастасію розтягнули над багаттям між чотирма стовпами. Так закінчила свій мученицький подвиг святая Анастасії Узорішительниці. Тіло святої залишилося неушкодженим, - поховала його благочестива християнка Аполлінарія. По закінченні гонінь вона побудувала над труною святої великомучениці Анастасії християнський храм.