Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

вівторок, 29 січня 2013 р.

29 січня: Святого Гонората Арльського

Святий Гонорат народився в Галлії в знатній сім'ї. Ще в юності він звернув свій погляд до християнства й переконав старшого брата Венанція разом з ним вести суворе та благочестиве життя. Брати щедро роздавали милостиню, приймали в себе жебраків і мандрівників. Під впливом читання «Житія преподобного Антонія Великого» вони вирішили залишити сім'ю й світ, щоб присвятити життя Христу в тиші пустелі. Святий старець на ім'я Капрасій став їхнім духовним батьком. Вони вирушили на Схід, щоб побачити святих отців, які перебували в пустелях Палестини і Єгипту. Однак по дорозі Венанцій помер, і святий Гонората повернувся в Галію. 

За порадою Леонтія, єпископа Фрежюс, він оселився разом із своїм духовним батьком на Лерінском острові (біля Канн), де було дуже багато змій. Віруючи в Господню обітницю ( Мк 16: 12.), Святий Гонорат звільнив Лерін від цього лиха однією лише силою молитви. Незабаром пустельний острів став одним із самих великих і славних чернечих центрів Заходу. Згодом звідси вийшли багато святих єпископів, таких як святитель Максим Рьєській († 455; пам'ять 27 листопада), святитель Іларій Арльскій († 449; пам'ять 5 травня), святитель Луп Труасський († 478; пам'ять 29 липня), святитель Евхерій Ліонський († 449; пам'ять 16 листопада), святитель Яків Тарентезскій († 429; пам'ять 6 січня), і богослови, такі як святий Вікентій (пам'ять 24 травня). 

426 року святий Гонорат був обраний єпископом Арля, митрополії в Південній Галлії, і незабаром зумів відновити порядок і благодійну діяльність в цій неспокійній єпархії. Відрікшись від усіх почестей і благ світу цього, єпископ продовжував жити як чернець, нічого не змінивши в подвижницької способі життя. Він був всім для всіх, являючи собою живий образ милосердя. Однак незабаром його сили вичерпалися, і він відійшов до Господа 16 січня 429 року, продовжуючи до самого кінця наставляти і утішати віруючих.