Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

четвер, 24 січня 2013 р.

Юрій Винничук : Церковні злодюжки


Народ наш уміє реагувати на зло гостро і дотепно. Яких тільки прокльонів та знущальних реп ліків не зустрінеш під блогами Вадіма Калєснічєнка, Інни Богословської, Кості Бондаренка, Єлєни Бандарєнка та інших. "Вадик, гори в аду!" – вигукує людина, яка підписалася повним ім'ям. Отже, для неї це суттєво. Накипіло.Я не читаю блогів Вадіка, бо це зайва трата часу. Людина плете словеса на будь-яку тему, у жодній не орієнтуючись. Днями занесло Вадіка у лоно церкви. Ще там його не було. Уже замутив розкол за мовною ознакою, а тепер узявся за релігійну.

Тут я не стримався і прочитав. Текст, як завжди, безпросвітній. Зате репліки просто чудові. Один пише: "Чуєш, набожний, сам на українській мові писав чи секретарка? Ти не бійся, пиши своєю, російською, – кажуть, вам, депутатам, за знання іноземної російської надбавки виплачують..."

Другий йому відповідає: "Пишу из горящего танка".

Та, мабуть, писали Вадікові тексти спочатку таки російською, а вже потім переклали, бо Ісуса канонічний Вадік називає по-російськи "Іісус".

А воно, коли в палаючому танку пишеться, то можна й чимало дурні намолотити. Вадік вирішив звернутися до "архіпастирів, пастирів та вірних громадян Канонічної Української Православної Церкви" і повідомити їм, що "2013 – це рік, в якому ми святкуватимемо 1025 років хрещення Київської Русі".

І тут же ляпає перший ідіотизм: "наші предки під мудрим керівництвом (так і хочеться додати "і лічно Віктора Федоровича!") великого князя... Володимира прийняли світло Православної Віри".

Таваріщь!!! Яка православна віра у 988 році? Тоді була одна християнська віра!

А коли Вадік ще в історію пірнув і згадав "ратні дружини Київської Русі на чолі з святим Іллею Муромським", я подумав: навіщо держава платить гроші помічникам нардепів?

Та, може, якраз для того, щоб вони не писали маячні. Але, мабуть, Вадік вирішив грошики зекономити і пише сам. Звідси і усі ці відкриття. Бо Ілля Муромець – не билинний, а історичний персонаж , – будучи княжим дружинником, не командував дружинами.

Та найбільший гріх на душу узяв наш Вадік, коли заявив від імені регіоналів, що "ми бачимо велику необхідність в підтримці канонічної Української Православної Церкви".

Так ніби досі вона була без підтримки. Так ніби не московські попи насаджують нам руській мір і захоплюють храми, які їм ніколи не належали.

Вадік і уся московська попівська рать, захищаючи канонічність, мабуть, навіть не усвідомлюють собі, що цей термін має ще й такий синонім як "фарисейство".

А сама канонічність рано чи пізно веде до мертвеччини. Для неї обов'язковим стає пошук ворога, втручання в інші конфесії, протиставлення своєї "істинної" церкви "не істинній". Але усе це лише камуфляж, а насправді мова йде про гроші. Храми Московського патріархату навіть у святкові дні не настільки переповнені, як храми решти конфесій.

Тому й не дивно, що з'являється ось таке повідомлення 14. 12. 2010: "Українська православна церква Київського патріархату вчора повідомила, що православна церква Московського патріархату тисне на владу Києва, щоб ті усунули їх колег від проведення відправ на київських цвинтарях... Священики з Московського патріархату переконані, що обряди їх опонентів недійсні, оскільки Київський патріархат є неканонічним".

У ЗМІ можна знайти чимало відгуків про відвідини Києво-Печерської та Почаївської Лавр, де канонічні ченці Лаври прискіпливо допитують відвідувачів, якої вони віри, до якої церкви належать. "Якщо розмовляєш українською, не хочуть тебе сповідати, не продають свічок і навіть можуть випхати за двері храму".

Зрештою, над дверима одного з храмів Почаївської Лаври так і пишеться: "До таїнства допускаються особи Православного віросповідання, що належать до канонічної Церкви".

Як же тут не згадати слова Ісуса Христа: "Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне людям; бо самі не входите і бажаючих увійти не пускаєте..."

Нічого подібного ви ніколи не зустрінете у храмах українського Київського патріархату, української автокефальної церкви чи української греко-католицької церкви.

Нема там і всюдисущих пронирливих бабушок, які будуть вам тицяти під ніс свої кістляві пальці і казати, що ви не там стали або не туди свічку поставили.

Це папа Римський Іоанн Павло ІІ міг молити і в мусульманських мечетях, і в єврейських синагогах, закликаючи до терпимості і єднання, а Московський патріархат звик сіяти у суспільстві лише ворожнечу і агресію.

Церква, з якою дружать регіонали, антиукраїнська, постійно працює на розкол українців, засуджує людей не за їхні вчинки, а за відсутність формальної легітимності. Чи може така церква називатися християнською?

Який стосунок Московський патріархат має до хрещення Русі у 988 р.? "Вас здєсь нє стаяло!" – як заявила одна канонічна старушка Анні Ахматовій у черзі.

УПЦ від Хрещення Русі була Митрополією Константинопольського Патріархату. У 1448 р. від Київської Митрополії відокремилася Московська єпархія, яка була самоназвана Московською Патріархією. Лише через 141 рік (у 1589 р.) вона отримала визнання Константинопольського Патріархату.

У 1684 р. Москва вирішила підпорядкувати собі Українську Митрополію, але отримала відмову від Константинопольського патріарха. Врешті під шаленим тиском Москви у 1685 р. митрополит Київський Гедеон Четвертинський присягнув на вірність московському патріархові.

У 1686 р. московити підкупили Константинопольського Патріарха Діонісія і той погодився на підпорядкування Московській Патріархії Української Церкви. Але наступного року його саме за це було засуджено на патріаршому соборі та позбавлено сану, а підпорядкування визнано актом хабарництва і скасовано.

І що з цього випливає? А те, що підпорядкування Української Церкви Московській є неканонічним.

Московський патріархат вчинив кілька неканонічних актів, які порушили апостольні правила. Одне з них: "Хай ніхто з боголюбивих єпископів не поширює влади на іншу єпархію, що давніше та спочатку не була під рукою його чи його попередників.

Але як хто поширив та силою яку єпархію приєднав собі, то нехай віддасть її, щоб не порушувалися правила Отців, щоб не закрадалася під видом священнодійства пиха влади світської.

Отже, Святому й Всесвітньому Соборові вгодно, щоб кожна єпархія зберігала в чистоті й без перешкоди ті права, які належать їй від початку, на основі звичаю, що здавна закорінився".

А що вже казати про ту єресь, яку поширює Московська церква. Ще Іван Огієнко звернув колись увагу на те, що російські фарисеї свідомо фальшують тексти Святого Письма. Так " в книзі Естер 1:22 оригінал і переклади цілого світу (серед них і острозька Біблія 1581 р.) дають:

"Щоб кожен чоловік був паном у домі своєму й говорив мовою свого народу". Це дуже важливе для поневолених народів Росії місце російський св. Синод дає так: "Да будет страх им в жилищах их".

Авжеж – чті батюшку-царя, тремти і молися. Бо ти раб.

А 13 листопада 1924 р. Царгородський патріарх Григорій Сьомий разом з 12 східними митрополитами підписав грамоту Вселенської Патріархії, у якій визнав незаконність (неканонічність) передачі Київської метрополії Москві:

"В історії написано, що перше відділення від нашого престолу Київської Митрополії та православних митрополій Литви і Польщі, що залежали від неї, й приєднання їх до Святої Московської Церкви відбулося цілком не за приписами канонічних правил, а також не було додержано всього того, що було встановлене про повну церковну автономію Київського Митрополита, що носив титул екзарха Вселенського Престолу".

Юрій Винничук, письменник