Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

пʼятниця, 15 березня 2013 р.

15 березня: Святого Іоакима Ітакійського

Святий Іоаким народився 1786 року на острові Ітака. Батьки його були благочестивими людьми. Однак Іоаким віддалився від сім'ї тому, що мачуха стала дорікати його в нехтуванні домашніми обов'язками заради відвідин храму. Якийсь час він працював на судні батька, а потім найнявся юнгою на торговий корабель і важкою працею заробляв собі на хліб, не забуваючи при цьому про молитву та піст. Одного разу їх судно пристало до берега поблизу Гори Афон. Сімнадцятирічний Іоаким побував у Ватопедському монастирі і тут же, всупереч волі капітана, вирішив просити, щоб його прийняли в обитель.

Проявивши бездоганний послух, святий незабаром був пострижений у ченці. Через деякий час він прийняв велику схиму і, незабаром, йому була довірена посада монастирського економа в якій він залишався 20 років. Часто зустрічаючись з простими людьми, задавленими турецьким гнітом, гинучими від духовної спраги, він переконався, що в таку пору як ніколи має поєднувати любов до Господа з милосердям до ближніх. Під час Грецької революції 1821-1829 років і викликаних нею жорстоких репресій Іоаким, подібно Святому Космі Етолійському, влаштовував бесіди для оголошених, щоб втішати народ і підтримувати в ньому національний і християнський дух.

Влаштувавшись на корабель матросом, він розвозив їстівні припаси і цим врятував безліч сімей з Іонічних островів. Одного разу вночі, коли його судно кинуло якір біля берегів Пелопоннесу, він раптово почув постріли і крики жінок і дітей, що біжать від турецького загону. З молитвою на устах Іоаким пристав до берега і під градом куль прийняв втікачів на борт, так що ніхто при цьому не постраждав. Коли ж був відновлений мир, святий віддалився на Ітаку, щоб там перебувати в безмовності, продовжуючи обдаровувати людей милосердям, але не залишаючи при цьому чернечого способу життя. П'ять років він провів, позбавлений найнеобхіднішого, живучи в лісовій гущавині і присвятивши себе виключно молитві. Так Іоаким досяг високого ступеня в спогляданні Божої слави.

Святий Іоаким Ітакійський
Благочестя подвижника привернуло до нього місцевих жителів. Вони прозвали Іоакима Папулакісом (Батюшкою). Його доброта і привітність давали розраду стражденним, підбадьорювали зневірених і вселяли бажання стати на шлях чесноти. Все, що йому приносили, він роздавав бідним. Наділений від Святого Духа даром прозорливості, Іоаким попереджав людей про небезпеку, запобігав злочинам, пророкував народження дітей бездітним парам, заради повчання і зцілення душ передрікав майбутнє. Але перш за все, сам спосіб життя святого був повчальним прикладом для жителів острова: він змусив їх зовсім змінити власне життя. 

Якось заздрісники донесли на Йоакима, ніби він пророкує про прийдешні нещастя. Його викликали до губернатора острова, англійця, який при вигляді впевненості та спокою святого хотів вдарити його, але тут його крісло перекинулося, він упав навзнак і втратив свідомість. Прокинувшись, губернатор тут же попросив у Іоакима прощення і відпустив з миром продовжувати служіння. З тих пір святий Іоаким обходив острів з кінця в кінець, щоб свідчити про Христа, шукаючи притулку лише в зимові місяці. Він носив на тілі важку свинцеву плиту, постив і невпинно молився, творячи сугубу молитву по ночах. Він роздавав бідним всю милостиню, що йому діставалася і закликав зводити церкви в тих селищах, де храмів не було.

Іоаким став ангелом-охоронцем острова: він припиняв епідемії, відбивав навали сарани, зціляв хворих і калік. Коли в одному з селищ лютувала чума, він велів місцевим жителям побудувати церкву, і після того як він там помолився, лихо припинилося. Проповідуючи лише мир і любов до ближнього, святий, тим не менш, багато разів піддавався жорстоким переслідуванням з боку супротивників його впливу, але ніколи ні про кого з них не сказав поганого слова. Так, засвідчуючи про Христа, провів святий Іоаким серед жителів Ітаки багато років і упокоївся з миром 2 березня 1868 після нетривалої хвороби.

На його похорон зібралося майже все населення острова. Всі жадали знайти хоч частинку шати або савана преподобного, так що святі останки опинилися в небезпеці, і їх довелося таємно поховати за церквою святої Варвари, побудованої в свій час за вказівкою Іоакима в селищі Ставрос. Через багато років, 23 травня 1992 року, зусиллями ігумена Ватопедського монастиря відбулося віднайдення мощів святого Йоакима, а в 1998 році його шанування було офіційно визнано Константинопольським Патріархатом.*

----------------------
*Тут наводиться короткий переказ праці, присвяченого св. Іоакиму, який був складений ченцем Йосипом, духовним отцем Ватопедського монастиря. Св. Іоаким шанується в Грецькій Церкві. У Місяцеслов Руської Православної Церкви дана пам'ять не включена.