Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

субота, 6 квітня 2013 р.

Благовіщення Пресвятої Богородиці

Благовіщення Пресвятої Богородиці святкується Православною Церквою 25 березня (7 квітня н. ст.). Свято Благовіщення – одне з дванадесятих свят та присвячене прославленню події, описаної в Євангелії від Луки (Лк. 1: 26-38). «Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет, до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви – Марія. Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах. Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання.

І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його. І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця. Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною, бо не буває безсилим у Бога ніяке слово. Тоді Марія сказала: Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел». 

Благовіщення Пресвятої Богородиці
Святе Письмо сповіщає нам найрадіснішу звістку, яку тільки могло отримати людство за всю історію свого існування. Звістку про початок визволення від гріха, прокляття і смерті людства та відкриття для нього життя вічного. Ця подія дає нам впевненість у «завтрашньому дні», що не загинемо вічною смертю, що не будемо закопані у землю, як тварини, як цьому навчала нещодавня ідеологія, а за праведне життя будемо нагороджені життям вічним. Саме Благовіщення і було виявленням цієї тайни, суть якої полягає в тому, що Син Божий став Сином Людським, і у всьому, крім гріха, став подібним до нас.

Також важливим є те, що Господь спасає нас Своєю благодаттю, Своєю милістю, але за нашою участю. Тому слова Пресвятої Діви: «Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм» – мають сакраментальне значення. Без них, тобто без згоди Пресвятої Діви Марії, наше спасіння не відбулося б. Тому Вона здобула найбільший дар благословення Господа, що була смиренною Його рабою. Її будуть ублажати всі роди. Усі покоління людей, будуть прославляти Її як Матір Господа, і милість Всесильного Бога буде простиратися на всі покоління тих, що бояться Його (Лк. 1: 50).

Прославляючи Божу Матір, що послужила такій великій таємниці, ми також повинні навчитися від Неї справжньої покори. Глибока покора Пречистої Діви Марії була протягом всього життя її невід’ємною чеснотою. Будучи Матір’ю Спасителя, Вона з покорою переносила тяжкі хвилини хресних страждань Свого Сина; після Його воскресіння з мертвих і вознесіння на небо до Бога Отця решту днів свого земного життя проводила в молитовному подвигу в домі апостола Іоана Богослова.

Чесніша від Херувимів і незрівнянно славніша від Серафимів своїм життям вчить нас грішних однієї з найголовніших християнських чеснот – лагідності та смирення, що є необхідним не тільки для осягнення Царства Божого, але і для осягнення наших великих людинолюбних ідеалів ще тут на землі. Тому ми завжди повинні мати перед своїми духовними очима образ Христа Спасителя, нашого Божественного Вчителя, Який навчив нас правдивого смирення, та образ Пресвятої Діви Марії, Яка за своє смирення удостоїлася благої і радісної звістки від архангела.

Прибігаймо до Неї зі щирими молитвами, щоб оберігала нас від гріха гордині та щоб допомагала і нам бути покірними у всьому волі Божій. Наш побожний народ завжди святкував Благовіщення особливо. В цей день не дозволяється працювати. На Благовіщення треба приходити до храму, щоб у молитвах дякувати Богу за Його незбагненне милосердя до нас грішних. Благовіщення – є дійсно виявлення одвічної Божої таїни і початок нашого спасіння.