Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

четвер, 25 квітня 2013 р.

Єпископ Львівський Філарет про Міланський едикт

Коментар єпископа Львівського і Галицького Філарета, Керуючого Львівською єпархією Української Православної Церкви Московського Патріархату стосовно історичної ролі Міланського едикту 313 року та важливості святкування 1700-ліття його ухвалення для сучасної України.  

- Ваше Преосвященство, чим обґрунтовані такі масштабні святкування Міланського едикту, невже ця подія має таку ключову роль в історії Церкви?

- Міланський едикт – це лист імператорів святого рівноапостольного Костянтина і Ліцинія, що датується 313 роком, який виголошував релігійну терпимість на території Римської імперії, і був спрямований главам провінційних адміністрацій імперії, в тому числі і співправителю на сході Максиміну. Цей едикт був продовженням Нікомедійського едикту від 311 року, випущеного імператором Галерієм. Однак, якщо Нікомедійський едикт легалізував християнство і дозволяв відправлення обрядів за умови, що християни будуть молитися про благополуччя республіки і імператора, Міланський едикт пішов ще далі. Цей документ став важливим кроком на шляху перетворення християнства в офіційну релігію імперії.  

У відповідності з цим едиктом всі релігії прирівнювалися в правах, таким чином, традиційне римське язичництво втрачало роль офіційної релігії. Едикт особливо виділяє християн і передбачає повернення християнам і християнським громадам всієї власності, яка була у них віднята під час гонінь. Едикт також передбачає компенсацію з казни тим, хто вступив у володіння власністю, що раніше належала християнам але був змушений повернути цю власність колишнім власникам. За досить короткий термін церква з гонимої стає, при рівноапостольному Костянтині Великому, не тільки терпимою (з 311 р.), дозволеною і рівноправною з іншими релігіями, але з часу Міланського едикту і протекційною і привілейованою при тому ж святому Костянтині, а при синах його, наприклад, при Констанції, і при наступних імператорах, наприклад, при Феодосіях I і II - навіть панівною.

Цього ювілейного року, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира містами України проходитиме Всеукраїнський Хресний хід з часткою Древа Чесного і Животворящого Хреста Господнього та мощами святих рівноапостольних царя Костянтина і матері його цариці Олени, що приурочений 1700-літтю цього славнозвісного Міланського едикту. Міланський едикт перш за все свідчить про ту непорушність Церкви Христової, про яку говорив своїм учням Сам Господь. Майже три століття в тогочасному суспільстві з нетерпінням ставились до християнства, вірні піддавались переслідуванням, гонінням. Проте нікому не вдалось затьмарити Божественної Істини, яку засвідчив своєю смертю та славним Воскресінням Господь наш Іісус Христос. В серцях християн горіла віра у Воскреслого Спасителя, і вони йшли на смерть чи на злидарство заради того вічного блаженства душі у Царстві Небесному, яке обіцяв Господь кожному віруючому в Нього. Міланський едикт - це урок для всіх поколінь, адже в усі часи діють сили, які дозволяють собі зазіхати на християнство, як або на щось вороже, або - на щось зайве і непотрібне. Багато було спроб повторити історію перших віків гоніння на Церкву, ще не так давно ми чули обіцянку демонстрації по телебаченню "останнього попа", проте вороги християнства знову потерпіли фіаско! Адже Церква – це Боголюдський організм, який живе Духом Святим, і зруйнувати її неможливо.

Проте, Міланський едикт вчить не тільки цьому. Ця подія вчить кожного толерантному ставленню до інших релігій, конфесій чи просто інших людей. Зазначу, що документ не проголосив християнство єдиною релігією імперії. Що більше, язичество не зазнало жодних утисків. Документ забезпечував рівність усіх релігій і повноправне виконання своїх місій, надання правового володіння тими спорудами, які були пристосовані для звершення Богослужінь і т. ін. Це урок перш за все нинішній владі нашої держави та нашого регіону, зокрема. Святий імператор Костянтин – взірець для кожного представника влади, який покликаний Господом дбати про благо усіх людей, якої б вони не були конфесії.

Згадаймо хоча б той факт, що сам Костянтин, який був глибоко віруючою людиною, все ж прийняв хрещення незадовго до своєї смерті, аби не спровокувати жодних непорозумінь поміж представників різних релігій і забезпечити рівноправ’я для усіх жителів Римської імперії незалежно їхніх релігійних переконань. Ця подія свідчить про справжній характер християнства, яке вчить любові та поваги до кожного творіння Божих рук – тобто кожної людини. Саме цього сьогодні не вистачає нашому суспільству і саме про це ми будемо молитися під час перебування великих святинь у Львові – частки Животворящого Хреста Господнього та мощей святих рівноапостольних царів Костянтина та Єлени. Аби усіх нас, жителів однієї землі, наповнила та Христова любов, якої слід вчитися і молити Бога про її дарування силою благодаті Святого Духа.

Вірю, що ці вселенські святині дадуть кожному, хто прийде до них з вірою напередодні великого свята Воскресіння Христового, оті благодатні дари, які є запорукою нашого спасіння, духовного та тілесного здоров’я, благополуччя, миру і радості у Христі Іісусі.  

Прес-служба Львівської єпархії