Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

пʼятниця, 26 квітня 2013 р.

УПЦ Вселенського Патріархату вшанувала Чорнобильців

27 років тому потрясла світ наймасштабніша техногенна катастрофа, що сталася на Чорнобильській АЕС, яку неможливо стерти з пам’яті. Адже наслідки цієї аварії ми досі відчуваємо у власному житті. Поліське містечко Чорнобиль, що на півночі України в Київській області, з мальовничою природою та давньою історією, розкинулося на берегах ріки Прип’ять. У 70-80х роках в місті була харчова промисловість, чавуноливарний завод, ремонтно-експлуатаційна база Дніпровського річкового пароплавства, цех мистецьких виробів, районне об'єднання «Сільгостехніка», медичне і професійно-технічне училища. А населення становило більше 10 тисяч осіб.

Тоді ж поблизу міста на березі Прип’яті і була збудована перша атомна електростанція в Україні – Чорнобильська АЕС. Тоді місто жило і буяло... Зараз там залишився тільки відгомін плачу та горя. Для Чорнобиля час зупинився у 1986 році, все завмерло і, здається, навіть сонце померкло. Сьогодні ми називаємо його мертвою зоною або зоною відчуження. Від слова «Чорнобиль» холоне в жилах кров навіть у тих, кого у ті часи ще не було на світі, бо розповіді про цю жахливу подію вселяють страх та скорботу у серця.

Щороку 26 квітня Україна відзначає той трагічний день, коли вона потрапила на чорну сторінку в історії світу. Відзначаємо цей день і ми, українці, які перебувають далеко поза межами своєї Батьківщини, проте пам'ятають не тільки радісне про свій рідний край, але й трагічне...

25 квітня 2013 року в осередку Української Православної Церкви в США (Константинопольський Патріархат) зібралися разом вірні, духовенство та представники уряду до спільної молитви за душі усіх, хто загинули невинною смертю внаслідок Чорнобильської катастрофи. У своїй проповіді Єпископ Даниїл зазначив: “1986 рік — аварія на Чорнобильській АЕС назавжди залишиться в наших серцях вічним болем. Наслідки аварії страшні. Це мільйони людей, які постраждали від радіації.[...] Зона відчуження — злочинна, мертва зона, яка охоплює 2712 квадратних кілометрів. Для когось це, можливо, і “зона відчуження”, а для нас це прадавня Батьківщина. Це відірваний від України і змордований край. Це наша зона національної трагедії...”

Митрополит Антоній також звернувся до громади на англійській мові, закликаючи до щирої молитви за померлих та за тих, що продовжують страждати від наслідків цієї трагедії. Після спільної молитви зі словом виступив генеральний консул України в м. Нью-Йорку Ігор Сибіга, який також повернувся у 1986 рік спогадами про ту подію. Він закликав усіх пам'ятати про ті важкі часи українського людства і єднатися тут, на чужині, по-братськи та молитовно, щоб підтримати свою рідну країну. Після панахиди усі разом з процесією відправилися на церковне подвір'я, щоб посадити два деревця у пам'ять загиблих жертв Чорнобиля та тих, що пережили і живуть з його наслідками до сьогодні. Цей пам'ятний захід продовжився у малому залі сестрицтва презентацією документального фільму “Битва Чорнобиля”.

Усі присутні були зворушені та стривожені почутим та побаченим, адже у деякі факти тієї страшної події було важко повірити. Питання Чорнобиля залишається відкритим по сьогодні, адже зруйнований четвертий реактор продовжує “жити” під саркофагом і бути реальною небезпекою для України та світу загалом. Отож після такого молитовно піднесеного та духовного об'єднання нашої української громади хочеться вірити, що незважаючи на усі небезпеки, які загрожують людству, ми все-таки перебуваємо під опікою нашого люблячого небесного Отця, який завжди чує наші молитви.