Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

субота, 27 квітня 2013 р.

Сьогодні Лазарева субота. Фото Святої Землі

Сьогодні Лазарева субота - субота на шостому тижні Великого Посту (напередодні Вербної Неділі). У цей день Православна Церква згадує чудо воскресіння Христом праведного Лазаря. Це велике чудо Спасителя. Явивши Себе пануючим над смертю, Христос готував людей до сприйняття Свого Власного Воскресіння. Наближалося свято єврейської Пасхи, а з ним наставали й останні дні життя Ісуса Христа на землі. Злоба фарисеїв і начальників юдейських дійшла до крайності; скам'яніли серця їх від заздрощів, владолюбства та інших вад;  вони не хотіли прийняти лагідне й милосердне вчення Христа. Вони вичікували зручного випадку, щоб схопити Спасителя і віддати на смерть. І, от, тепер їх час наближався; наступала влада темряви, і Господь віддавався в руки людські. 

У цей час у селищі Віфанія захворів Лазар, брат Марфи і Марії. Господь любив Лазаря і сестер його і нерідко відвідував це благочестиве сімейство. Коли ж Лазар захворів, Ісуса Христа не було в Юдеї. Сестри послали: "Господи, той кого Ти любиш, нездужає". Ісус Христос, почувши це, сказав: "ця хвороба не на смерть, а на Божу славу, щоб через неї прославився. Син Божий". Пробувши два дні на тому місці, де знаходився, Спаситель сказав учням: "підемо до Юдеї. Лазар друг наш заснув, та піду розбудити його". Ісус Христос говорив їм про смерть Лазаря (про його смертний сон), а учні думали, що Він говорить про сонний спочинок, але оскільки сон під час хвороби є добрим знаком на одужання, то вони сказали: "Як заснув, то одужає" .


Тоді Ісус Христос сказав їм прямо. "Лазар помер, і Я радію за вас, що Мене там не було, (це для того), щоб ви увірували. Але ходімо до нього". Коли Ісус Христос підходив до Віфанії, то Лазар уже чотири дні як був похований. Багато юдеїв з Єрусалима прийшли до Марфи та Марії втішати їх у печалі. Марфа перша дізналася про прихід Спасителя і поспішила до Нього на зустріч. Марія ж в глибокому горі сиділа вдома. 

Коли Марфа зустріла Спасителя, то сказала: "Господи! Якби Ти був тут, не вмер би мій брат. Але й тепер знаю, що чого тільки в Бога попросиш дасть Тобі". Ісус Христос говорить їй: "Воскресне брат твій". Марфа ж сказала Йому: "Знаю, що воскресне у воскресіння останнього дня, (тобто у загальне воскресіння, при кінці світу)". Тоді Ісус Христос сказав їй: "Я Є Воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе. І кожен, хто живе і вірує в Мене, повіки не вмре. Чи віриш цьому?"

Марфа відповіла Йому: "Так я, Господи вірую, що Ти Христос, Син Божий, що прийшов у світ". Після цього Марфа швидко пішла додому і тихенько сказала сестрі своїй Марії: "Учитель тут і кличе тебе". Марія, як тільки почула цю радісну звістку, квапливо встала й пішла до Ісуса Христа. Юдеї, які були з нею в домі та втішали її, бачачи, що Марія квапливо встала і вийшла, пішли за нею, думаючи, що вона пішла до могили брата - плакати там. Спаситель же ще не входив у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа. Марія прийшла до Ісуса Христа, впала до ніг Його і сказала: "Господи! Якби Ти був тут, не вмер би мій брат".

Ісус Христос побачивши Марію та юдеїв, що плакали разом з нею, Сам засмутився духом і сказав: "де ви поклали його?" Кажуть Йому: "Господи! Піди і подивися". Ісус Христос розплакався. Коли підійшли до гробу (могили) Лазаря - а це була печера, і вхід у неї завалений був каменем, - Ісус Христос сказав: "відсуньте камінь".


Марта сказала Йому: "Господи, чути вже (тобто запах розкладання), тому що чотири дні, як він у гробі". Ісус каже до неї: "Чи не сказав Я тобі, що, якщо будеш вірувати, побачиш славу Божу?" Отже, відвалили камінь від печери. Тоді Ісус звів очі до неба і сказав Богу Отцю Своєму: "Отче, Тобі, що Ти почув. Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене, але сказав це для народу, що довкола стоїть, щоб повірили, що Ти послав Мене". 

Потім, сказавши ці слова, Ісус Христос кликнув гучним голосом: "Лазар! Вийди геть". І вийшов померлий з печери, весь оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його було перев'язане хусткою (так євреї одягали померлих). Ісус Христос сказав їм: "Розв'яжіть його, нехай іде".Тоді багато з юдеїв, що були там, та бачили це диво, увірували в Ісуса Христа. А деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм про те, що зробив Ісус. Вороги Христові, первосвященики та фарисеї, занепокоїлись і, побоюючись, щоб весь народ не увірував в Ісуса Христа, зібрали синедріон (рада) і вирішили вбити Ісуса Христа.

Чутки про це велике чудо стали поширюватися по всьому Єрусалиму. Багато юдеїв приходили в дім Лазаря, щоб бачити його, і побачивши, вірували в Ісуса Христа. Тоді первосвященики вирішили вбити й Лазаря. Але Лазар, по воскресінні його Спасителем, жив ще довго і був потім єпископом на острові Кіпрі, в Греції. Див.: в Євангелії від Івана, гл. 11, 1-57 і гол. 12, 9-11.


Звістка про диво швидко рознеслася по Юдеї. І коли наступного дня Христос в'їхав до Єрусалиму на молодому ослі, безліч людей зустрічало Його як царя. Вони стелили на Його шляху свої одяг і пальмові гілки, символом яких у нас є верба. А святий Лазар після свого воскресіння прожив ще 30 років - він був єпископом на Кіпрі і проповідував християнство. 

Віфанія (будинок фініків, або будинок утиску злого) (Мк. XI, 1) - селище на південно-східному схилі Оливної гори, поблизу Єрусалиму. Віфанія, звана тепер Ель-Азаріех, представляє невелике мусульманське селище, що складається з декількох хатин, на схилі одного з пагорбів, і місцевість тут нерівна і скеляста.





Ось так живуть бедуїни ....





А ось і Вифанія...

Дорога до печери Лазаря.



Місце гробниці Лазаря і руїни будинку, де жив він зі своїми сестрами.
У IV в. над гробницею Лазаря була споруджена каплиця, потім поруч - візантійська базиліка, перебудована в VI ст. З 1144 року тут діяв монастир бенедиктинок, відбудований хрестоносцями (королевою Мелісанда для своєї молодшої сестри - монахині Івети), але зруйнований в 1187 р. У XVI ст. тут стояла мечеть, територія навколо якої відійшла в 1863 р. францисканцям. Православна Церква володіє частиною північної стіни середньовічної бенедиктинської каплиці при гробниці Лазаря. Гріб Лазаря за своєю будовою схожий на стародавні юдейські гробниці. Він висічений у скелі; вхід до нього має- 3,5 фути заввишки і близько 2 фут. в ширину. 





27 східців сходять в невелику темну печеру, в якій знаходяться 4 ніші для поховання померлих.


Всередині печери колись була церква, від якої донині зберігся один тільки бідний престол, зроблений з каменю, яким, як вважають, був раніше завалений вхід до печери.



Поруч з Гробницею стоїть сучасний грецький православний храм, а трохи подалі, в протилежну сторону від Єрусалиму - грецький монастир Марфи та Марії, присвячений зустрічі Марфи з Ісусом Христом (Лк. 10:38) перед воскресінням її брата Лазаря. Основна святиня монастиря - камінь, на якому сидів Спаситель, коли Його зустріла Марфа ».





А ми повертаємося до Єрусалиму.