Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

понеділок, 29 квітня 2013 р.

Страсний тиждень - здійснення нашого спасіння

Важко помилитися назвавши Страсний тиждень - найважливішим тижнем усього церковного року. За переконанням одного відомого православного священика, християни навряд чи мають щось краще та корисніше для душі, ніж служби Страсного тижня. Це дійсно, найпрекрасніше, найглибше, найталановитіше та найбільш богодухновенне з усього, що було народжене людським генієм. В час тижня, що передує Великодню, у православних храмах молитовно згадують останні дні земного життя Спасителя нашого Ісуса Христа: Його страждання на Хресті, розп’яття та похорон. Унікальність цих днів настільки значна, що кожен день в церковній традиції називається святим та великим.

Унікальна храмова атмосфера занурює нас в таємницю страждань Бога заради спасіння кожного з нас. З давніх-давен дні Страсного тижня глибоко шанувались християнами. Віруючі проводили ці святі дні накладаючи на себе особливі аскетичні подвиги: вживали мінімальну кількість їжі, більшість часу проводили на молитві та виявляли особливу любов та турботу до потребуючих.

Богослужіння цього тижня неймовірно глибокі, змістовні та зворушливі. Крок за кроком вони відтворюють для нас усю історію страждань Спасителя, пригадують нам Його Божественні настанови, роблять свідками та учасниками здійснення Євангелії. Цьому особливо сприяють під час богослужінь особливі страсні піснеспіви та фрагменти з Святого Писання, котрі зачитуються на Утрені та Літургії.

В перші три дні Страсної седмиці звершують літургію Напередосвячених Дарів, а у Великий Четвер й Велику Суботу - літургію Святителя Василя Великого. У Велику П'ятницю Літургії не буває тому, що в цей день Сам Господь приніс Себе в жертву. Натомість цього дня відправляється інше богослужіння - Царські Часи.

У Православній Церкві є традиція на цей час навіть змінювати внутрішній вигляд самих храмів. Там де є можливість, кілька разів змінюють колір церковного облачення та риз священика на темний. Зазвичай, на час Великого посту прийнято переодягати жертовник, престіл та завісу в чорний колір. На час Страсного тижня церкву переоблачають у ризи багряних кольорів – фіолетових або темно-червоних – на спомин про пролиту на Голгофі кров Спасителя.

У Великий Понеділок Церква запрошує нас зустріти початок Страстей Господніх. На богослужінні згадується старозавітний патріарх Йосиф Прекрасний, що колись був проданий братами в Єгипетське рабство через заздрість. Він символізує собою Спасителя, що також йде на страждання через заздрість та злобу фарисеїв та книжників. Окрім цього в понеділок читають фрагмент з Євангелія, в якому розповідається про те, як Господь висушив неплідну смокву, цим засуджуючи лицемірних служителів, у яких вся побожність чинилась тільки на показ. Так само, як у неплідної смокви Господь не знайшов добрих плодів, так не давали плодів віри та благочестя ті, хто був для цього поставлений.

У Великий Вівторок осудження Христом фарисейської та книжницької братії лунає ще більш голосно та відчутно. Священнослужителі читають Євангельські фрагменти про те, як Спаситель в Єрусалимському храмі розповідав про подать кесарю, про воскресіння мертвих, Страшний суд, а також, притчу про десять дів та таланти.

У Велику Середу згадується жеритовний вчинок жінки-грішниці, яка своїми слізьми омила ноги Христу та намастивши дорогоцінним миром, волоссям витерла Йому ноги. Церква нагадує нам про те, що таким вчинком на вечері в Вифанії, в будинку Симона прокаженого, жінка пророче приготувала Пречисте Тіло Спасителя до погребіння. В цей же час Юда Іскаріотський, під виглядом турботи про бідних виявив своє грошолюбство, та вже ввечері цього ж дня вирішує видати Христа юдейським старійшинам за 30 срібняків. У Велику Середу на літургії Напередосвячених Дарів, після заамвонної молитви, в останній раз читається відома постова молитва Єфрема Сиріна з трьома великими поклонами.

У Святий і Великий Четвер у храмі згадуються найважливіші події з Євангельської історії, що відбувались у цей день: Таємна вечеря, на якій було встановлене Таїнство Причастя, омивання ніг учням, молитва в Гефсиманії та Юдина зрада. Саме в четвер у великих кафедральних соборах є традиція звершувати чин омивання ніг. Під час нього єпископ знімає з себе облачення та по черзі миє ноги дванадцяти священикам та обтирає їх платом. Предстоятелі Православних Церков під час служби четверга освячують святе Миро. Варити його починають, зазвичай, ще з понеділка. Саме цю речовину згодом використовують священики під час звершення Таїнства Миропомазання.

День Великої П’ятниці присвячено спомину засудження на смерть, хресних мук та смерті Спасителя. Богослужіннями цього дня Церква наче переносить нас на хресну дорогу Спасителя, ставить поруч з Хрестом Господнім де робить на свідками події Вселенського масштабу: Бог приймає страждання заради спасіння світу. Наче підсумовуючи все найважливіше, на утрені Великої п’ятниці прочитуються 12 страсних Євангелій. (Зазвичай, відправляється у четвер ввечері). У кінці вечірнього богослужіння Великої П’ятниці звершується обряд виносу Плащаниці. За звичною нам традицією, Святу Плащаницю обносять навколо храму та поставляють в храмі для поклоніння вірним.

За звичною нам традицією, Святу Плащаницю обносять навколо храму .
На вечірній, при співі тропаря: «Благообразний Йосиф з древа зняв Пречисте Тіло Твоє…» священнослужителі піднімають Плащаницю (тобто зображення Христа, що лежить у гробі) з Престолу, ніби з самої Голгофи, і виносять її з вівтаря на середину храму в супроводжені світильників і при кадінні. Після обнесення навколо храму Плащаниця покладається на особливо приготованому столі (гробниці). Потім священнослужителі і всі богомольці поклоняються перед Плащаницею і цілують рани зображеного на ній Господа - пробиті ребра, руки і ноги. Плащаниця знаходиться на середині храму упродовж трьох (неповних) днів, нагадуючи цим триденне перебування Ісуса Христа у гробі.

У Велику Суботу Церква згадує поховання Спасителя, перебування Його тіла в гробі, та сходження душею до пекла для проповіді там перемоги життя над смертю, а благодаті над гріхом. В глибинах аду Господь визволяє з пекельних кайданів тих праведників, що очікували Його пришестя, а по цьому, вводить до раю розбійника, що покаявся. Богослужіння цього дня розпочинаються від самого ранку та продовжуються до захожу сонця так, що останні піснеспіви опівнічної відправи зливаються з початком урочистих пасхальних співів на Великодньої утрені.

В суботу звершується літургія Василія Великого, що розпочинається вечірнею. Після малого входу з Євангелієм перед Плащаницею читається 15 паремій, в яких зібрано основні старозавітні пророцтва і прообрази про Ісуса Христа – Спасителя та Відкупителя людства. Перед читанням Євангелії священнослужителі змінюють темне облачення на світле. Важливою частиною богослужіння є чин благословення хлібів та вина, що має звершуватися одразу після відпусту літургії. Цей обряд нагадує нам про ті часи, коли християни всю ніч у храмі очікували часу настання Пасхи. А оскільки цей день був часом суворого посту аж до самого Великодня, то для того, щоб придати богомольцям фізичних сил, церква благословляла їм трохи хліба та вина.

Так коротко та схематично можна описати богослужіння Страсного тижня. Будемо ж молити Господа, Який зволив сприйняти невинні страждання та померти заради нас, щоб через ці відправи ми так добре підготували своє серце до зустрічі з Воскреслим Христом, щоб коли настане Святий і Великий день Пасхи, ми сприйняли його своїм власним святом, днем, що символізуватиме й наше особисте воскресіння у вічності. Пустий гріб і Воскресіння можливі лише для тих, у кого була власна Голгофа.