Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

четвер, 11 липня 2013 р.

Святі Першоверховні Апостоли Петро та Павло

Багато пощастило в житті людям, які жили в той час, коли на землю тілом зійшов Сам Бог, перебуваючи серед людей, як один із нас. Пощастило Марфі та Марії з братом Лазарем, митарю Закхею та безіменному прокаженому, котрий був зцілений Спасителем. Пощастило сотнику Яіру та фарисею Никодиму, старцю Симеону Богоприїмцю, стариці пророчиці Ганні. Промислом Господнім їм, та сотням та тисячам інших людей, випав неймовірний жереб: на власні очі побачити Спасителя та особисто відчути на собі Його неймовірну Любов. Без сумніву, в цьому легко могла переконатися будь-яка чесна людина, що у свій час зустрічала Христа. Але, напевне, чи не найбільше з усіх людей того часу поталанило апостолам – найближчим учням Ісуса, котрі близько трьох років мали можливість перебувати в особливій Господній присутності, навчаючись від Нього віри та премудрості Божої.

12 липня (29 червня по старому стилю), Свята Православна Церква молитовно вшановуватиме пам’ять святих першоверховних апостолів Христових - Петра та Павла. В цей день усі віруючі християни спільною або приватною молитвою до Бога, дякують Йому за двох великих мужів Церкви, що проповіддю Євангелії та добрим життям, а також мученицькою смертю за Христа, сподобились від Нього особливої благодаті апостольського служіння.

Апостол Петро – був рибалкою, братом святого апостола Андрія Першозванного. Після того, як Христос покликав першим Андрія на служіння, той розповів Петру про Спасителя. З того часу вже двоє братів з «ловців риби» стали ловцями «людей» (Мф. 4: 19). Святий Петро значно відрізнявся від інших апостолів, будучи від природи емоційним, категоричним, наділеним запальним характером. Це лише він міг озиватись першим на запитання, адресовані всім апостолам. Це лише він міг хотіти пройти назустріч Спасителю по воді (Мф.14:26), або першим серед всіх інших апостолів уголос визнати Христа – Богом. (Мф. 16:15-16). Тим не менше, саме Петро тричі відречеться від Спасителя, у ніч напередодні Його хресної смерті. (Мф.26,34; Мк.14,30; Ін.13,38).

Унікальність особи Петра настільки безперечна, що в Західній Церкві навіть з’явився особливий культ збоченого вшанування цього апостола. У ньому саме Петро визнається першим та найголовнішим апостолом. І це при тому, що ідея главенства, першості та права влади один людей над одними взагалі суперечить християнському віровченню. (Мк.9:33-37)

Католицька Церква вважає апостола Петра – Першим Папою Римським, що абсолютно не відповідає ні теорії Церкви, ні її історії. Апостол Петро, безперечно, не був ні Папою римським, ні кардиналом, ні навіть єпископом. Він був Апостолом Христовим. Головна помилка католиків тут у тому, що вони заради власної вигоди (для підтвердження папського примату), наважуються по-сектантськи перекручувати зміст Святого Писання, надаючи йому протилежне значення.

Одного разу, Спаситель запитав своїх учнів, за кого вони Його визнають люди. Відповіді були різні, але жодна з них не була вірною. І лише учень Петро сказав: «Ти — Христос, Син Бога живого». Христос сказав у відповідь: «Блаженний ти, Симоне, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але мій небесний Отець». І далі продовжив: «І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її». (Мф.16:18-19) На підставі цього одного вірша католики побудували власну богословську систему, якою замінили автентичне апостольське вчення, ба й більше цього: вважають єретиками кожного, хто не прийме цю нісенітницю. Насправді, як свідчить контекст розмови, «каменем» чи «скелею» Христос назвав не Петра, але визнання ним Христа за Бога. Блаженний Августин, великий святий католицької Церкви, сам виступає проти такого тлумачення, та в проповіді на це свято нагадує, що скелею Церкви є не Петро, а сам Христос (1 Кор.10: 1-4).

Господь щедро поблагословив дарами П’ятидесятниці апостола Петра, і під час своєї проповіді він привів до Бога величезну кількість людей, а також, молився за них, уздоровлював від духовних та тілесних болячок.

Апостол Петро після триразового відречення від Спасителя явив світу приклад щирого покаяння, і до кінця свого життя багато трудився для проповіді Євангелії, за що й прийняв мученицьку смерть бл.67 року. За наказом імператора Нерона, Петра було страчено в Римі, розп’яттям на хресті догори ногами.

Святі Першоверховні Апостоли Петро та Павло
Апостол Павло, в язичництві Савло, - повна протилежність Петру. Вихований з дитинства у заможній римській родині, він отримав чудову освіту біля ніг законовчителя Гамалиїла, зростав блискучим книжником та фарисеєм. Очевидно, з дитинства готувався стати раввіном, та проявив себе як ревний прибічник закону Мойсея, та борець з християнством. Він отримав дозвіл не лише бути свідком каменування архідиякона Стефана, але й очолив гоніння на християн за межами Палестини – аж до Сирії.

По дорозі до Дамаску, Господь сам з’явився до Савла, і у великому світлі промовив до нього: «Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!». (Дії.9: 1-6). Від яскравого світла Савло осліп, і був незрячим до того моменту, поки за наказом Спасителя прийшов знайшов у Дамаску християнина на ім’я Ананія, від котрого отримав святе хрещення. З того часу Савло став апостолом Христовим, і присвятив своєї життя проповіді Євангелія.

Апостол Павло змушений був постійно ховатись від своїх колишніх одновірців, які бачили в ньому зрадника віри батьків, та усіляко переслідували його, бажаючи убити. Павло охрестився у віці 30 років, і ще стільки ж прослужив Святій Церкві. Від відвідав з проповіддю Аравію, Сирію, Палестину, Кіпр, Антіохію та Грецію (Афіни).Усіди він зазнає гонінь, але не перестає засновувати нові помісні Церкви, проповідувати та зціляти від хвороб потребуючих. Згодом, до заснованих громад він пише свої відомі послання, котрі увійшли у Біблію, Новий Завіт. У його подальших планах були відвідини Рима, та подальша подорож на захід до Іспанії (Рим. 15:28). Однак арешт у Єрусалимі не дозволив здійсненню його плану.

За проповідь Євангелії юдеям, Павла схопили, однак убити його – римського громадянина, права не мали. Тому, його відправили до столиці, де після тривалого судового процесу за наказом імператора Павла стратили,

Не дивлячись на те, що Павло не був одним із дванадцяти Апостолів, за свої значні труди по розбудові Церкви Христової, його, разом з апостолом Петром, справедливо називають первоверховним апостолом. Однак, це верховенство слід розуміти не в світському, приземленому значенні, але в духовному, алегоричному та піднесеному.

З давніх-давен пам'ять цих двох святих звершують в один день – 29 / 12 липня. За свідченнями істориків, перші святкування на честь апостолів походять із Риму - міста мученицької смерті обох апостолів. Близько 324 року, за імператора Костянтина в обох столицях Римської імперії, Римі та Константинополі, були побудовані перші храми на честь первоверховних апостолів. З того часу, свято на честь апостолів Петра та Павла вшановується особливо урочисто, а передує святу Петрівський, Апостольський піст. Він починається через тиждень після Дня Святої Трійці, в понеділок дев'ятої неділі після Пасхи, а закінчується в день Петра і Павла - 29 червня (12 липня).

 В день цього свята, Церква пригадуючи нам подвиг святих апостолів Петра та Павла, закликає усіх християн наслідувати двох великих стовпів Церкви у їхній вірі, надії та любові до Бога, та смиренно й з натхненням нести у світ своє покликання християнина, як це гідно робили першоверховні апостоли.