Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

пʼятниця, 8 листопада 2013 р.

Що втрачає Римо-католицька церква в Польщі?

Римо-католицька церква в Польщі чи не вперше у своїй історії останніми часами перебуває не стільки у ролі вчителя і наставника, скільки у ролі такого собі неслуха, який намагається виправдатися перед батьками за свої погані оцінки. Причиною цьому чи не в першу чергу є нещодавні гучні скандали з випадками педофілії серед польського духовенства і не зовсім вдалі спроби церкви засудити це явище. Події, що трапилися у традиційно спокійний для Польщі серпневий період відпусток, сколихнули не лише церкву, але й усе польське суспільство. 

Громом серед ясного неба пролунала звістка з далекої Домініканської Республіки про відкликання з цієї острівної країни нунція (посла) Ватикану поляка Юзефа Весоловського через підозру у педофілії. Разом із ним у педофільному скандалі на острові нібито був замішаний ще один польський священик Войцех Гіль. Відразу після оприлюднення на одному з домініканських телеканалів інформації про секс-афери за участю польських священнослужителів нунцій Весоловский був відкликаний до Ватикану, а священик Гіль вилетів до Польщі. 

Відтоді колишній нунцій і столиця апостола Петра зберігають мовчання. Священик Гіль поінформував, що він невинуватий, а свідчення проти нього є справою рук місцевих бандугруповань, у яких він став на шляху. Польська прокуратура у вересні розпочала слідство у цій справі, а на початку листопада домініканська прокуратура передала польським колегам доказову базу щодо причетності священнослужителів до педофільного скандалу. 

Відтоді Римо-католицька церква в Польщі намагалася не коментувати цієї справи. Зрозуміло, чому. В контексті скандалу будь-які коментарі священнослужителів на тему моральності і виховання дітей викликали в суспільстві зворотну реакцію, протилежну від бажаної. Так у жовтні головний ієрарх РКЦ в Польщі, голова конференції єпископату РП архієпископ Юзеф Міхалік наразився на критику, передусім з боку батьків з неповних сімей, за слова, що діти часто страждають від нестачі любові батьків, які розлучаються. 

Ще гучніші наслідки мало висловлювання кілька днів тому польського священика Іренеуша Бохинського, який заявив, що “10-річні діти часто самі ініціюють вгамування сексуальних потреб з дорослими”. При цьому, він відмовився назвати відомі йому випадки, посилаючись на таємницю сповіді. Незважаючи на намагання священика згодом вибачитися за свої слова, польська прокуратура розпочала слідство за оприлюдненим фактом, а у ЗМІ судження священика назвали “думкою педофіла”. 

Нещодавнє соціологічне дослідження в Польщі, проведене Центром досліджень громадської думки (СBOS), засвідчило, що найбільшою проблемою, яку не може розв'язати церква в Польщі, поляки (43%) вважають випадки педофілії серед священнослужителів. Варто зауважити, що таке опитування проводилося ще до гучного скандалу на Домінікані. Відтак, можна припустити, що зараз цей відсоток може бути ще вищим. Останнім часом в Польщі спостерігається маса різного роду критичних заяв на адресу церкви і священнослужителів. Само по собі це є незвичайним явищем для традиційно католицької країни, де авторитет і вплив духовенства на суспільство був й надалі залишається доволі високим. 

Проте цілком очевидно, що консервативність поглядів, а також неготовність церкви у Польщі визнавати свої помилки чи прорахунки, можуть призвести до ефекту відторгнення від церкви певної частини суспільства. Цей шлях вже пройшли багато країн Західної Європи, де спостерігалося явище масового закриття церков через відсутність вірян. Чи загрожує такий розвиток Польщі? Поки що ні. Проте ця проблема може стати актуальною, коли церква продовжуватиме досліджувати “тріску в очах” пастви, часто не помічаючи при цьому “колоди” у власних. 

Юрій Банахевич, Варшава
8 листопада 2013 року // ukrinform.ua