Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

вівторок, 24 грудня 2013 р.

"Берегти як зіницю ока..."

Цей часто вживаний крилатий вислів має біблійне коріння. Промовляючи ці слова у повсякденному житті, мало хто знає про їхнє біблійне походження. А між тим їм уже понад чотири тисячі років. У Святому Письмі Старого Завіту вони зустрічаються у двох книгах: Второзаконні та Псалтирі. У 16-му псалмі цар Давид молитовно вигукує: охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх укрий мене (Пс. 16: 8). 

Образ зіниці ока обраний Давидом не випадково. Очна зіниця, незважаючи на свою малість, має дуже важливе значення для людини. Промислом Божим, завдяки зіницям наші очі можуть правильно сприймати світло без засліплення ним. Коли світло яскраве, зіниці звужуються і очі нормально сприймають яскраве освітлення, коли тьмяне — розширюються, і ми нормально бачимо предмети, що нас оточують. 

Святий пророк просить Господа зберегти його під покровом, покрити його Своїм крилом. І ми разом зі святим псалмоспівцем повинні завжди молити Господа, щоб Він не відкинув нас від лиця Свого, але був милостивий до наших гріхів та зберігав нас, дітей його, як зіницю ока Свого. В останній книзі П’ятикнижжя — Второзаконні — ми також зустрічаємо ці слова Господа до Свого народу: він знайшов його в пустелі, у степу сумному і дикому, оберігав його, дивився за ним, оберігав його, як зіницю ока Свого (Втор. 32: 10). 

Берегти як зіницю ока
За своїм богословським змістом ця книга — коротке повторення основ­них подій виходу ізраїльського народу з Єгипту: його мандри пустелею, Десятислів’я Мойсея і виклад основної суті Синайського законодавства. Наприкінці книги Господь нагадує ізраїльському народу про Своє батьківське піклування про нього і обов’язок синівської любові та подяки Богу як Отцю. 

Вираз «берегти як зіницю ока» можна застосувати й до нашого повсякденного християнського життя. Ми повинні як зіницю ока свого берегти в серці Господні милості, явлені нам у нашому житті, а також даних нам Богом батьків, друзів, близьких і свою Православну віру. 

Віктор Науменко"Церковна православна газета"