Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

субота, 25 січня 2014 р.

Страждання святої мучениці Тетяни

25 січня Православна Церква урочисто прославляє святу мученицю Тетяну. Народилася вона в Римі біля 200-го року після Різдва Христового. Батьки її були багаті і знатні громадяни, таємні християни. На той час у Римі суспільне життя було тісно пов`язане з релігійним, тому саме через було важко бути християнином. Римська імперія відзначала багато свят, під час яких кожний її громадянин повинен на очах у всіх показати, що ти не безбожник, що ти вшановуєш богів та виконуєш усі обряди народної релігії. 

Але християни це вважали зрадою Христу і актом зречення від нього, тому їм доводилось таїтися і навіть приховувати свою віру в Істиного Бога. Батьки із самих ранніх років привчали свою дочку до благочестя та брали на таємні богослужіння, які відбувалися вночі у катакомбах. За своє праведне життя, за свою відданість Богу і за свою постійну готовність щось зробити для інших її причислили до чину дияконис. Її обов`язком було навчати вірі оголошених жінок та дівчат: готувати їх до святого хрещення, прислужувати при здійсненні цього таїнства, піклуватися про бідних , хворих та сиріт. 

Коли в Римі почалися гоніння на християн Тетяну примушували принести жертву Аполонові. Але замість цього свята стала молитися Христу і раптом захиталася земля і статуя Аполона впала і розбилися на дрібні шматки. За свою відмову принести жертви поганським богам святу піддавали різним тортурам: її били по обличчю і мучили залізними гаками. Мужньо терплячи свята молилася за своїх мучителів і просила Господа відкрити їм духовні очі. Молитву її було почуто. Небесне світло зійшло на них, і вони побачили чотирьох ангелів,які оточували святу. Тоді вони припали до ніг святої Тетяни і стали благати її: “Прости нас, служителько істинного Бога! Прости нас, тому що не з нашої волі ми мучили тебе.” 

Роздратовані судді наказали схопити цих воїнів і віддати їх на смерть. Прийнявши хрещення у власній крові, мученики відійшли до Господа. Наступного дня сам правитель Риму Ульпіан взявся судити святу Тетяну. Коли привели її, усі були вражені тим, що не було видно слідів від вчорашніх тортур. Ульпіан став умовляти діву принести жертву, але вона відмовилась. Після цього її знову було віддано черговим мукам: її обнажили, гострими бритвами краяли її тіло, довго били палицями, але вона залишалася мужньою, тому що ангели Божі, як і раніше, невидимо стояли біля неї, підбадьорували її і відхиляли удари на тих, хто намагався заподіяти їй страждання. Після багатьох поразок язичників святу було приведено на Арену Колізею та випущено на неї лева, але звір не заподіяв їй жодного лиха.

Після цього святу було знову віддано мукам і кинуто у вогонь, але вогонь не заподіяв їй жодного лиха. Після цього святу було обстрижено і закрито в храмі Зевса. Коли на третій день у храм прийшли жерці, вони побачили, що ідол Зевса лежить розбитий на дрібні куски, а свята перебуває в молитві та радості. Не витримуючи такого викриття, Ульпіан оголошує смертний вирок, і святій Тетяні відсікли голову. Разом із нею був страчений і її батько, який відкрито визнав себе християнином. Відбулося це 225 року. Святий апостол Павло у посланні до Римлян пише: «Хто нас розлучить від любові Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?» Ці слова буквально здійснилися у житті святої Тетяни: ніщо не змогло похитнути її віри в Господа Ісуса Христа, Якому вона віддала свою молодість, свою красу, своє життя. 

 Підготував ієромонах Лазар (Харук)