Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

субота, 4 січня 2014 р.

Про "Вовків в овечій шкурі"

З апостольських часів актуально звучить повчання Господнє: остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі (Мф. 7: 15). Ці слова мають, перш за все, духовно-пастирське значення. Образ пастиря, як пастуха церковного стада, обраний Спасителем дуже вдало. Пастух у повсякденному житті направляє отару овець на ділянки пасовища із соковитою травою, укриває від негоди й нападу хижаків, і ягнята, відчуваючи його турботу, слухняно йдуть за ним. Так і пастир церковний (єпископ, священик), благодаттю Святого Духа, через хіротонію священства керує духов­ним стадом (єпархією або парафією), допомагаючи тим, кого пасе, уникати єресей, розколів, спокус. 

Вівці мали найважливіше значення в устрої життя ізраїльтян. Старозавітні патріархи Авраам, Ісаак, Яків, Іов були скотарями. Їхній добробут вимірювався поголів’ям овець, а повсякденне життя проходило на пасовищах. Образ священнослужителя як доброго пастиря відомий ще від часів пророка Єзекіїля. У його книзі сказано: горе пастирям Ізраїлевим, які пасли себе самих! <...> Слабких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев’язували, і вкраденої не повертали, і загубленої не шукали, а правили ними з насильством і жорстокістю. І розсіялися вони без пастиря і, розсіявшись, зробилися поживою всякому звіру польовому (Єз. 34: 2–5). 

На думку пророка Єзекіїля, пастир — передусім пастух духовних овець, який направляє їх у Царство Небесне, молитвeник перед Богом за паству, терплячий і смиренний зцілитель її духовних недуг. Серед тварин приклад лагідної та смиренної поведінки можна бачити у молодих ягнят (агнців). У Старому Завіті, особливо у книзі пророка Ісайї, Агнець є прообразом Месії. Спаситель згадується як невинний і Пречистий Жертовний Агнець і в чині Божественної літургії Православної Церкви. На проскомідії, готуючи Агничну просфору, священик молитовно згадує спасительну смиренність Господа, цитуючи пророцтво Ісайї: як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх (Іс. 53: 7). Образ агнця тут розуміється як символ душевної простоти й послуху Богу. 

На противагу лагідному ягняті, Господь Іісус Христос говорить про хижого вовка. Щоб схопити здобич, вовк іноді може надіти на себе маску смирення, одягнувши овечу шкуру (згадаймо казку «Вовк і семеро козенят»). У духовному сенсі під хижими вовками, що приходять до нас в овечій шкурі, ми розуміємо противників віри Христової: лжепастирів, єретиків, лжеучителів усіх часів, що прикриваються святістю Христової істини, а насправді служать князю темряви — дияволу. Вовками в овечій шкурі можуть виявитися ті, хто обманом увійшов до нас у довіру, скористався нашою добротою і довірливістю у своїх особистих нечестивих цілях. 

Віктор Науменко, "Церковна православна газета"