Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

субота, 1 лютого 2014 р.

Безцінний скарб за Тебе віддаю!

"Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою віддасть за друзів своїх", - цей вислів Христа вказує на вінець любові, коли людина віддає безкорисно найцінніше - своє життя за інших, чи за ту ідею, яку сповідувала. Такі люди стають святими або національними героями тому, що слова їхні не розходились з вчинками. Любов до Батьківщини, воля, правда для них не були пафосними словами, а були найціннішим даром, ради якого своє життя вони порахували другорядним. Вони теж любили бути в теплих і затишних оселях, обнімати своїх дітей чи батьків, дивитись телевізор, читати книги, вчитись, але совість їхня все це перевищила і вела до боротьби за правду в якій вони загинули. 

Україна найбільше пишалась тим, що стала незалежною без жодної краплі крові. Але чи була вона незалежна? Де-юре - так, а насправді - ні. Внутрішній ворог нищив її із середини, гнобив патріотів,зневажав героїв. Народ стогнав і все терпів, щоб не плакати, всіляко висміював свою владу, але коли влада побила дітей - все відійшло на останній план. Народ піднявся і в нього вже не було страху - це став новий народ не розділений на схід і захід, де з українцем поряд став вірменин,білорус, росіянин, татарин, молдованин, єврей та багато інших національностей, які утворили єдину Українську націю. 

Першого грудня 2013 року в великих муках почала народжуватись нова держава - Україна. На превеликий жаль, щоб це народження не припинилось, десятки, а, можливо, і сотні людей віддали свої життя в нерівній боротьбі із злочинною владою. Це велика трагедія для всього Українського народу і невимовна печаль для тих родин і сімей, котрі втратили батьків, а особливо дітей. Немає слів, які могли б описати це горе і печаль материнських сердець. Чому загинули ці люди, а особливо діти ? Вони поклали свої життя на вагу правосуддя. За що? За байдужість і продажність інших. Бог не може дати своє благословення державі, де живе багато байдужих, а особливо продажних людей. І ось те, чого не вистачало на вазі правосуддя, ці герої доповнили своїм життям. Вони лягли у фундамент нової історії своєї улюбленої Батьківщини. Почалась нова епоха, нова ера нашої держави. Але пролилась кров, загинули люди. Хто відповість за це? Хто винен? Президент? - Так. Злочинна міліція, яка заплямувала честь і гідність чесних міліціонерів? -Так. Але винні й багато інших людей, які обирали цю владу: за свої голоси на виборах брали гроші, винні ті, хто були у виборчих комісіях і підтасовували факти, винні і ті, хто бачив цю неправду і промовчав. Винні ті, хто боячись звільнення з роботи йшов проти своєї совісті та виконував злочинні накази. Вони забули, що голос народу - це голос Божий! Не можна голосом Божим маніпулювати - це є великий гріх і несе за собою важкі наслідки, які ми нині бачимо. Чи будуть ці люди відповідати? За державними законами - не знаю. А перед Богом - будуть. Святе писання каже, що кров, яка невинно пролита - взиває до неба про помсту. Мученики постійно нагадують, що Бог не тільки милосердний але й справедливий і по справедливості Божій ці люди, які думають що нічого злого не вчинили, будуть відповідати. 

Безцінний скарб за Тебе віддаю!
Колись Ірод Іродіада та Соломія понесли покарання смертю через те, що стратили борця за правду - Іоана Хрестителя, який своєю смертю закінчив епоху Старого Завіту і дав можливість вийти Христові на проповідь. Юда, який зрадив Христа через користолюбство увійшов у історію як проклята людина і теж загинув, гроші він повернув первосвященикам які видали Христа на розп’яття. Ці первосвященики є класикою лицемірства, але навіть вони боялись взяти ці гроші й казали - "то ціна крові". А наші люди спокійно тими грошима користуються, їздять на авто, придбане за ті гроші, їдять гречку, яку отримали за вибори і присмаку крові не відчувають. Але є Бог, нині це вже доказує наука, а не тільки релігія, і є правда Його. І кров невинно убієнних настигне тих, хто зрадив свою совість. На жаль, ця правда дуже жорстока тому, що як кричали старозавітні люди коли розпинали Христа, " кров Його на нас і на дітях наших". І ця кров буде настигати тих дітей, батьки яких завинили здавалось би у самих банальних провинах, взяли "винагороду" за свій голос або мовчазну згоду, або виконували злочинний наказ. Люди будуть молитись і просити Бога про помилування, але воно не прийде поки не усвідомлять своїх провин. 

Бог все ж таки милосердний, "не хоче смерті грішника але щоб він навернувся і живий був", Бог хоче, щоб усвідомила людина, що вчинила недобре, не шукала собі виправдань, а змінювалась до кращого, розкаявшись щиро - не повторювала минулих злих вчинків і шукала можливості виправляти всі ті злочини, які були вчинені. І Бог простить, бо для того і вмирають праведники, щоб всі люди, втому числі і розкаяні грішники, могли жити щасливо. 

Вірю, що благословення Боже є над нашою державою, збережеться вона цілісна благополучна і щаслива. Буде надзвичайно могутня, особливо духом. Кожен українець буде пишатись, що він із цього народу. Але не все складеться благополучно зразу. Ми повинні вистраждати у своєму розумі що: 

ми - не бидло, ми - не хохли,
ми - Українські діти свободи,
нащадки трипілля і Скіфів сини,
ми Русичі славні, ми - козаки! 

Приклад цієї новітньої звитяги повинен завжди бути у пам'яті людській. Слава героїв не повинна померкнути. Ми завжди повинні усвідомлювати, якою великою ціною здобулась свобода. Ця пам'ять, ця слава і усвідомлення будуть давати сили поколінням прийдешнім і буде гриміти слава. Слава України і героїв слава!!! 

Настоятель Свято-Покровського храму с. Мамаївці
митр. прот. Іоан Чокалюк.
Кандидат богословських наук. Член національної спілки журналістів України