Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

пʼятниця, 2 травня 2014 р.

Митрополит УАПЦ Макарій: "Розмова про наболіле"

Наша розмова з владикою Макарієм відбулась в особливий для кожного православного українця час. Час Великого Посту, час Майдану та революції. Анексія Криму й загроза війни з боку Росії викликають в людей тривогу й глибоке занепокоєння. Про те, як віруючій людині, в світлі вищезгаданих подій зберегти спокій та душевну рівновагу, не втратити духовні орієнтири та укріпитися в надії ми й намагалися довідатися у владики – досвідченого душпастир’я й керівника Львівської, Рівенсько-Волинської та Таврійської Єпархій, митрополита Львівського Макарія.

- Високопреосвященнійший владико! Черговий номер журналу “Православна Галичина» виходить в особливий час – час Великого Посту. Скажіть, будь ласка, в чому полягає головний зміст посту для православного християнина?

- Дуже важливо не розгубити дві сторони посту – зовнішню і внутрішню та правильне їх співвідношення. Зовнішня сторона полягає в утриманні від певної їжі, внутрішня ж – духовній праці над собою. Наприклад: вчитися нікого не осуджувати, стримувати свої емоції. З обох сторін піст являється в деякій мірі подвигом, перевіркою своїх духовних можливостей, часом усвідомлення важкості своїх гріхів.

Справді, коли людина весь піст проведе в певному обмеженні себе щодо їжі, то зустріне Світле Воскресіння Христове з піднесеною душею. Особисто я під час посту помічаю також покращення стану здоров’я – вживаю менше медикаментів, тиск нормалізується і серце працює значно краще. Я асматик, але спеціальних препаратів зовсім не приймаю. Нажаль, через різні клопоти мені не завжди вдається тримати тілесний піст так, як хотілося б. 

Та слід не забувати: при відсутності духовного відродження та покаяння у своїх гріхах, наявність лише тілесного посту, навіть строгого – не принесе ніякої користі. Насправді, глибинна ознака посту полягає в концентрації і зверненні всього себе до Бога, на духовному очищенні та укріпленні віри. Постячись, людина духовно підноситься, протистоїть лукавому духові та стає на шлях до Царства Божого.

Час посту відомий як час прощення і покаяння. Проте, цього року він став ще й часом суспільних потрясінь і кардинальних змін. Це також час, коли внаслідок злочинних дій влади пролилася невинна кров, час, коли над країною реально нависла тінь війни. Яка в цій ситуації має бути позиція українця-християнина відповідно до всього, що відбувається в суспільстві?

Основна позиція християнина-українця має бути простою – принести Богові щире покаяння та збільшити молитву у своєму житті та піст. Молитись вдвічі більше. Саме такими були мої слова під час відвідування Майдану в Києві. Милосердний Господь сказав, що злого можна перемогти тільки молитвою і постом. Добро йде від Бога. Диктаторство - від злого.

Коли ти не вважаєш іншу людину своїм братом, коли основна твоя мета в тому, щоб панувати над людьми й утискати – безсумнівно через тебе проявляється зло.


Найбільша сьогоднішня наша проблема у нашому північному сусідові, якому не сподобався вияв свободи та демократії українців і він зазіхнув війною на український народ. Дуже прикро. Свого диктатора позбавились. А з’явився інший – ще більш жорсткіший. Путін називає українців братнім народом, а сам готовий йти війною на нього. Це все лицемірство. Це дійсно від сатани.
Знаємо із святого Письма, як після 40-денного посту диявол хотів спокусити Ісуса і обіцяв абсолютно все. Христос відкинув спокусу, а російський президент не встояв й захотів тримати народи під своїм «ковпаком».

Та все ж я вірю в те, що українці переживуть час потрясінь та випробувань і не будуть поклонятись нікому, крім Бога. Думаю, що українська нація буде процвітати в найближчому майбутньому. Нам треба цінувати можливість вільно висловлювати свою думку та погляди. Кожному – чи то мирянину, чи священику, чи єпископу слід збагнути, що без цього неможливо почуватися щасливо. Заради цього треба бути готовим до жертви. У своєму посланні пишу: якщо потрібно – я піду на захист своєї неньки-України як усі інші українці. Нічого мене не стримає.

- Владико Макарію! Відомо, що Ви один із перших єпископів, хто благословив Майдан у Львові й осудив злочинні дії режиму Януковича. Знаю також, що Ви відвідували Майдан у Києві. Що стало для Вас поштовхом до дій і що змінилося у Вашому житті та житті єпархії після цього?

- Християнин ніколи не може стояти осторонь, коли робиться гріх, бо тоді він дає неправдиве свідчення своєї віри. Люди постали, бо хотіли, щоб їхня гідність була пошанована. А якщо тобі хтось говорить неправду, то він понижує твою гідність і свою.

Я не міг байдуже спостерігати за подіями на Майдані. Особливо болячи було перенести жорстокість збоку влади до невинних людей. Боляче це переніс. Регулярно відвідував Майдан у Львові, молився за долю нашого українського народу.

23 лютого відбувся архиєрейський Собор УАПЦ. Я закликав усіх учасників поїхати на Майдан у Київ, однак чи то через брак часу, чи бажання відгукнувся лише один владика Володимир Черпак.

На Майдані у Києві відслуживши молебень, намагався підтримати молитвою людей, які непохитно відстоюють свою позицію. Опісля усю ніч пробув на вул. Грушевського.
Під час перебування на Майдані в мене промайнула така думка – у сильний та пекучий мороз, коли під ногами лід та кругом 15 см попелу зі спалених шин – українці стоять на Майдані. Вони усі – Герої України. Це свідомі переконані християни, які мають бажання щось змінити, які жертвують своїм життям заради своєї країни.

- Часто на Майдані люди кричали “Слава нації – смерть ворогам”. Як Ви до цього відноситесь?

- Слава нації – справедливо. Адже нація справді цього заслужила. Щодо «смерть ворогам» то Церква навчає нас що найбільша любов – коли полюбиш ворога свого і будеш за нього ревно молитись. Господь не вчить бажати смерті ворогам чи просити для них кари. Переконаний в тому, що коли будемо молитися за своїх ворогів, то Бог Всемогутній може так вчинити, що вони зміняться. У Бога немає нічого неможливого.

- Чи вважаєте Ви Майдан революцією гідності?

- Звичайно. Ми прокинулись і почали усвідомлювати себе як українців, як народ Божий, який має гідність та тверду непохитну позицію і бажання жити у європейському суспільстві.
Ми змінились – і Майдан – це прояв справжньої гідності. І допоки влада не зрозуміє цього, доти українці не висловлять їй своєї довіри.

Наші молоді люди засвідчили Європі і всьому світові високі моральні цінності, глибокі прагнення до свободи й проявили гідну подиву солідарність. Переживаю за те, щоби теперішня влада вдруге не розчарувала українців. Це буде дуже боляче для усіх учасників Майдану, для тих калік, які морально травмовані, для сімей, в яких безневинно загинули рідні за долю України.

Молю Бога, щоб цього не трапилось. Кожному потрібно робити усе можливе – працювати для України, потрібно згуртовуватися та об’єднюватись. Може трапитись  й так, що ті кримчани, які зараз отримають російські паспорти, подумають про те, що вони даремно це зробили.

- Високопреосвященнійший владико! Для багатьох людей той факт, що спецпризначенці стріляли в беззбройних людей, своїх співгромадян-українців, нехай навіть і отримавши злочинний наказ, є жахливим. Чи не здається Вам, що це ознака духовної деградації силовиків і що потрібна реформа, а також більш ідейне й релігійне виховання, посилення ролі Церкви та інституту капеланства в системі освіти майбутніх правоохоронців та військових?

- Хочу сказати наступне – якщо людина – чи то беркутівець, чи представник інших силових структур не молиться Господу та дбає лише про земне життя і матеріальне збагачення, а не думає про духовність – то й капеланство не допоможе. У нікого земні інтереси не мають стояти на першому плані.

Той факт, що спецпризначенці вбивали безневинних людей є несприйнятним. Це свідчить про відхилення в психіці та моральну деградацію. Яким чином їх відбирають – чи беркутівців навчають таких жорстких методів, чи їх так фінансово забезпечують, чи зомбують – не знаю. Ми розуміємо – це аморальні поступки. І за них прийдеться нести відповідальність.

- Владико Макарію! В ситуації, коли ворог хоче розділити країну, фактично розірвати - було б чудово подбати про єднання православних в Єдину Помісну Церкву. Як співається в церковному гімні - «в єдності сила народу». Що нам потрібно зробити, щоб пришвидшити цей процес?

- Кроки потрібно обов’язково робити, однак не треба себе обманювати, від Львівської єпархії УАПЦ і Рівенської єпархії це мало залежить. Об’єднанy УАПЦ та УПЦ КП також не закриє цього питання. Помісною Церкву зможемо назвати тоді, коли всі гілки православія в Україні об’єднаються. А це станеться тоді, коли духовенство та вірні УПЦ (МП) відійдуть від Москви й включаться в об’єднавчий процес.

Для цього потрібно багато молитись. 18 років я молюся за єдину Помісну церкву. Не пропускаю жодної Служби Божої. Зараз варто молитись за архіпастирів, які керують православною церквою, щоб Господь дав сміливість зробити крок від Московського патріархату. Якщо такий важливий крок буде зроблено, то за мною та за ввіреними мені священнослужителями затримки не буде.

Насправді, створення єдиної Помісної Церкви, буде найбільшим подарунком для України, для героїв, які віддали своє життя за країну.

- Владико Макарію! Відомо, що у вашому віданні є й Таврійська єпархія. Зараз на сході й півдні країни дуже напружена ситуація. Яка позиція вірних УАПЦ в цих регіонах і чи не зазнають вони там якихось утисків?

- Зараз не проводяться утиски в парафіях, хоча більшість священників готували християн до цього моменту – розмовляли про стан в Україні у своїх проповідях. Однак є й винятки. До прикладу, поділюсь короткою історією про освячення церкви у Скадовському районі. Священник парафії просив мене під час виступу не наголошувати на подіях Майдану. Особисто звернувся до людей з подякою і просто говорив щиро та правдиво про Майдан в Києві та інших містах. Говорив, що винна у всьому влада. Ситуацію зі вступом в ЄС можна було наперед прорахувати й повідомити людям, а не дурити їх. Люди Мене зрозуміли й погодились зі мною. Тому навіть в цих регіонах багато залежить від священика, його позиції. Мораль полягає в тому, що священник повинен знати думку парафіян. Його позицію повинні чути. Навіть там замітно, що Майдан вніс свої корективи в мислення людей. Дай Боже, щоб влада втілила сподівання українців в життя.

- Що потрібно зробити кожному українцю, щоб смерть Небесної Сотні не була даремною?
Теперішня і наступна влада повина пам’ятати та шанувати пам’ять загиблих. Це Герої України. Герої, які не вмирають.

- Не дай Бог, щоб влада забула про Небесну Сотню і всіх калік, які зазнали тілесних, душевних травм. Розчарування українців у владі – це ще більша загроза, ніж загроза від росіян.
Закінчується Великий піст. Наближається Великодень. Цього року чекаємо його з трепетом і великою надією. Надією, що так як Христос через страждання прийшов до Воскресіння, так і наша Україна, пройшовши через хрест випробовувань, воскресне. Скажіть, що б Ви хотіли побажати нашим читачам з нагоди свята, що наближається?

Більша частина посту вже позаду. Кожен християнин вже дещо зробив задля очищення своєї душі та тіла. Усім православним хочу побажати успіхів у духовній праці над собою а ще – навернутись обличчям до Господа, очистити свої думки та помисли, піднятись на вищий щабель духовності, відчути справжню благодать Божу.

Подія Воскресіння Христового на всі часи є святом над святами і торжеством із торжеств, знаменням перемоги над гріхом і смертю і початком буття світу, оновленого і преображеного Господом нашим Ісусом Христом. Бажаю всім відчути справжню радість Воскресіння, бажаю спокою в сім’ях, миру та безпеки на рідній землі.

Ми возсилаємо наші молитовні прохання до Бога, щоби Він зі Своїх небесних щедрот дарував всім міцне здоров’я, душевне спасіння, кріпость сил завжди і у всьому допомагав і сподобив українців у скорому часі молитися разом в лоні єдиної Помісної Української по справжньому Автокефальної Православної Церкви Київського Патріархату.

Щиро дякую за розмову. Сподіваюся, що Бог буде милостивий до нас й наші з Вами добрі сподівання та щирі побажання здійсняться.

Розмовляла Оксана Винницька //  Православна Галичина