Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

четвер, 1 травня 2014 р.

Напружена ситуація і подарунок Папи

Осмисливши подію кількаденної давності, я відчув, що мушу відреагувати на неї «с нъкоторой озабоченностью» й поділитися своїми думками. Йдеться про візит нашого Прем’єра Арсенія Яценюка до Ватикану та його зустріч з Папою Франциском, що вібулися в суботу, 26 квітня. ЗМІ подають, що Папа подарував українському прем’єрові золоту ручку, висловлюючи побажання, що нею Прем'єр-міністр України підпише мир, і додав, що із свого боку зробить усе можливе, а у свою чергу, пан Яценюк сказав, що також на це сподівається, але у зв’язку з напруженою ситуацією в Україні він не зміг залишитись на урочисту церемонію – канонізацію Пап Йоана ХХІІІ та Йоана Павла ІІ, яка мала відбутися у неділю, 27 квітня, на площі Святого Петра у Ватикані, хоча саме на неї він прибув (див.: http://www.credo-ua.org/2014/04/114708; http://www.pomisna.in.ua/2014/04/pancil.html та інші лінки). 

Що ж спонукало нашого Прем’єра скоротити візит? «Напружена ситуація в Україні»? Аналізуймо: Україна зазнає військової агресії з боку Росії. Крим окупований. Російські спецпризначенці та агентурна мережа ФСБ діють на українській території за чітким стратегічним планом, організовуючи та озброюючи криміналітет, захоплюючи урядові будівлі, катуючи і вбиваючи заручників та розстрілюючи наших офіцерів. Біля українських кордонів зосереджені російські війська з важким озброєнням. 

А Папа дарує ручку, аби Арсеній Яценюк підписав нею мир. З ким? З агресором? Після того, як він відшматує половину української території? Так ніби Україна на когось нападала й тепер має виправити ситуацію, вибачитись і укласти мирний договір... Краще вже би Папа подарував Яценюкові золотий автомат Калашнікова зі срібними кулями... 

Я сподіваюся, що молитва за Україну, у чому Римський Архиєрей запевнив нашого Прем’єра, матиме свій – надприродний і благодатний – результат. Але я не знаю, що означають слова Папи про те, що він зі свого боку зробить усе можливе: звернеться до Путіна, аби той пошанував територіальну цілісність України в міжнародно визнаних кордонах, віддав Крим, негайно вивів війська з України та сплатив контрибуцію за заподіяну шкоду? Щось мені в це не дуже віриться, беручи до уваги зовсім недавню зустріч Римського Архиєрея з Путіним, яка відбулася 25 листопада 2013 року – за п’ять днів до звірячого побиття студентів кримськими відморозками, «къ чему – поза всяким сумнівом – явный прелюбодей Путинъ руку приложи»[1]. 



Адже на тій зустрічі йшлося про «задоволення з приводу хороших взаємостосунків між Святим Престолом та Російською Федерацією» (http://www.day.kiev.ua/uk/news/251113-papa-francisk-zustrivsya-z-putinom) і Римський Архиєрей передав привіт Патріарху Кирилу (http://dt.ua/WORLD/papa-rimskiy-na-zustrichi-z-putinim-u-vatikani-peredav-privit-patriarhu-kirilu-132596_.html). 

Мабуть саме з приводу цих «хороших взаємостосунків» й не бажаючи дразнити Патріарха Кирила, якому так зовсім недавно передавав привіт, Папа, в дусі старої й недоброї ватиканської «остполітік» зіграв в нейтральному ключі, даруючи Яценюкові в ситуації явної агресії проти України «ручку миру». 

Як би там не було: наш Прем’єр «скоротив свій візит» й не лишився на головні торжества – канонізацію справді святих і великих Пап, один з яких має українське коріння. Я рідко підтримую дії наших політиків, навпаки – я до них дуже прискіпливий і критичний. Але в даній ситуації на місці Арсенія Петровича я вчинив би так само. 

Петро Гусак

1. Вираз запозичено з «Истории одного города» М.Є. Салтикова-Щедріна.