Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

субота, 17 січня 2015 р.

Єпископ Марк: Ситуація така, що неіснуюча громада намагається відібрати храм в існуючої

Намагання священослужителів Московського патріархату розширити свою паству за рахунок прихожан і храмів інших конфесій викликають асоціації зовсім із небіблійними сюжетами. Швидше, з українською народною приказкою про чоловіка, якого випихаєш у двері, а він лізе у вікно. Хоча на Кіровоградщині й так практично повсюдно церкви УПЦ МП, московські батюшки все одно намагаються залізти ще й у «чужий город».

Ще не забулися пристрасті навколо храму святого Володимира в Новоархангельську, як дуже подібна ситуація сталася в селі Докучаєвому Устинівського району. Тут священослужителі МП діяли ще простіше: обійшлися без паперових формальностей, а просто зайняли церкву, що тимчасово залишилася без настоятеля від Київського патріархату. Про таке явище як «церковне рейдерство» наш кореспондент поспілкувався з Єпископом Кіровоградським і Голованівським Марком.

– Чому так сталося з Докучаївською церквою, і яких заходів ви вживаєте?

– Ми намагаємося владнати це непорозуміння мирно, але з поведінки представників Московського Патріархату видно, що вони цього не прагнуть. Вони зайшли до храму, зламавши замки, поставили нові. Хоча офіційно в цьому селі навіть не зареєстровано їхньої громади. Наша ж релігійна громада там уже тривалий час, з 1999 року, але не встигла оформити документи на саме приміщення храму. Воно належить власнику однієї місцевої агрофірми, що переформатувалася в інше підприємство. Але громада наша офіційно зареєстрована на тій підставі, що тут є пристосоване приміщення під церкву. Так сталося з реєстрацією самої церкви, що там часто змінювалися священики і ні в кого не дійшли руки до оформлення документів. Тим більше, це село, ніхто не міг передбачити такого повороту подій. Тепер маємо певну складність: ми не можемо стверджувати, що є власниками цього приміщення, але московська церква взагалі діє у дивний спосіб. Оскільки ввійшла в храм навіть не зареєструвавши громаду. Напевно, дізнавшись, що приміщення не до кінця оформлене. Коли наші священики приїхали, щоб відновити богослужіння в цьому селі, то опинилися перед зачиненими дверима, які до всього охороняла міліція, від кого тільки – не зрозуміло.

– Чи встиг Московський патріархат у цьому селі обзавестися прихожанами?

– Принаймні, коли туди приїздили наші священики і наші парафіяни ініціювали сходку селян, на яку запрошували «батюшку» з Московського патріархату і сільського голову, прихильників московської церкви не було жодного.

– А яку позицію займає власник приміщення?

– Позиція керівника агрофірми така, що він не хоче релігійних конфліктів у селі, тому він зважатиме на думку громади. Голова сільради, за моїми відчуттями, теж самоусувається, щоб його не звинуватили у тому, що він бере участь у якихось релігійних війнах.


– Чим же закінчилася історія з Новоархангельським храмом, який обласна влада часів Януковича в 2012 році, пославшись на нібито рішення самих парафіян, віддала Московському патріархату?

– Ну, поки що складно сказати, що все закінчилося. Вищий адміністративний суд скасував спірне розпорядження голови облдержадміністрації. Громада на деякий час зажила в мирі і спокої, відновила богослужіння в храмі. Ми всі навіть були свідками його освячення патріархом Філаретом. Але днями має відбутися засідання Верховного суду по цій справі. Хоча ми вже сподівалися, що все закінчиться рішенням Вищого адміністративного суду, опоненти пішли далі. Причому у дивний спосіб. Їхній юрист подавала позов фактично від нашої громади. Ми про це нічого не знали. Суд прийняв його до розгляду, не пересвідчившись, що це за особа і чи має вона такі повноваження.

– А як же прихильники Московського патріархату, яким начебто намагалася догодити тодішня влада? Чи передача храму була лише політичною оборудкою за результатами домовленостей між тодішньою владою ПР і УПЦ МП?

– За ввесь цей час ніхто не бачив, щоб їхні віруючі збиралися на богослужіння. Очевидно, їх там просто немає. Наша ж громада, до рішення Вищого адміністративного суду, поки храм був опечатаний, молилася на його території, потім у вагончику на центральній площі. І протягом усього цього періоду жодна інша в Новоархангельську не збиралися. Тобто склалася така ситуація, що неіснуюча громада намагається відібрати храм в існуючої.

– Хто є фактичним власником цієї церкви?

– Власником є місцева релігійна громада. Тому що кошти на зведення храму збирали всім миром, але була одна людина, яка найбільше цьому посприяла, пан Демішкан. Саме його юрист подавав документи до Верховного суду України, щоб відсудити церкву в Київського патріархату. Тобто він досі веде боротьбу за неї і не зважає на думку людей.

– А яка в цілому ситуація по області, чи є ще десь міжконфесійні конфлікти?

– Загалом ситуація скрізь спокійна. Окрім Новоархангельська, Докучеєвого та Перегонівки Гайворонсього району. По Перегонівці на рівні Києва Московський патріархат зробив гучну заяву в уже традиційному для них дусі про те, що в Україні через війну тривають утиски УПЦ МП, і що начебто Київський патріархат хоче у них відібрати церкву. Але це абсолютна неправда і спекуляція. Ми там просто реєструємо свою громаду. Зібрали вже сімсот підписів, провели установчі збори. Хоча деякі люди ініціювали перехід з Московського патріархату. Я зупинив їх, пояснивши, що юридично це буде складніше. Ніхто на їхню парафію не претендує.

P.S. Як стало відомо, коли верстався номер, у вівторок,13 січня Верховний Суд України виніс постанову, якою залишив в силі рішення Вищого Адміністративного Суду України щодо скасування спірного розпорядження заступника голови Кіровоградської ОДА Віктора Серпокрилова про переведення релігійної громади парафії Новоархангельського храму до УПЦ МП. Представникам Московського патріархату в задоволенні їхнього позову до Київського патріархату відмовлено.

Розмовляла Ірина Ярова // zpu.kr.ua